Корупція ‒ це системна і глибоко вкорінена проблема, що охоплює всі сфери суспільного життя та проявляється у різних формах і моделях поведінки. Вона підриває довіру до державних інституцій, гальмує економічний розвиток та спотворює соціальну справедливість. Розуміння її суті та проявів є ключовим для ефективної боротьби з цим явищем.

Існує багато класифікацій видів корупції залежно від різних критеріїв, однак найчастіше її поділяють на побутову, або корупцію низового рівня (англ. petty corruption), та велику, або топкорупцію (grand corruption). Ці категорії допомагають розрізняти масштаб і вплив корупційних дій на суспільство.

Побутова корупція проявляється у повсякденному житті й зазвичай пов’язана зі взаємодією громадян із публічними службовцями під час отримання базових суспільних благ або послуг. Вона охоплює як вимагання «хабарів» з боку посадових осіб, так і надання неправомірної вигоди таким особам з ініціативи громадян. Часто це відбувається у формі так званих “подяк” за прискорення вирішення питань або за ігнорування певних порушень. Цей тип корупції є наймасовішим і безпосередньо впливає на життя кожного громадянина.

У контексті побутової корупції також виділяють явище «корупції від злиднів» (survival corruption), коли неправомірні дії з боку громадян або посадових осіб зумовлені вкрай низьким рівнем матеріального забезпечення. Відсутність соціальних гарантій або доступу до основних послуг змушує людей шукати обхідні шляхи. Така корупція часто є реакцією на системні проблеми ‒ зокрема хронічне недофінансування бюджетної сфери, низькі заробітні плати чи складнощі з реалізацією базових прав (на охорону здоров’я, освіту, адміністративні послуги тощо). У таких випадках корупційна поведінка розглядається не як результат жадібності, а як вимушений засіб виживання в умовах нестачі ресурсів і можливостей.

Велика, або топкорупція, стосується осіб, які обіймають найвищі посади в органах державної влади або великому бізнесі. Її характерною ознакою є масштабність і значні негативні наслідки для суспільства та економіки. Найчастіше вона проявляється у формі розкрадання бюджетних коштів, зловживання владою, укладання корупційних угод на найвищому рівні, а також впливу на ухвалення політичних чи економічних рішень в особистих інтересах або інтересах третіх осіб. Цей вид корупції завдає найбільшої шкоди державі.

Окремо виокремлюють політичну корупцію, яка полягає у зловживанні інституційними повноваженнями для одержання та утримання політичної влади з метою її використання в інтересах окремих груп та осіб. Йдеться, наприклад, про незаконне фінансування політичних партій або кандидатів в обмін на їхні послуги після обрання; витрати державних коштів на потреби провладної партії; використання держпідприємств як джерела ресурсів правлячої політичної сили тощо. Це підриває основи демократії та довіру до політичної системи.

Серед найпоширеніших типів корупції, що зустрічаються в повсякденному житті та на вищих рівнях, варто виділити наступні:

Хабарництво ‒ одержання або вимагання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення дій з використанням наданої їй влади чи службового становища. Це також пропозиція чи надання неправомірної вигоди службовій особі. Прикладами можуть бути ситуації, коли головний лікар вимагає «винагороду» від пацієнта за лікування, або ж п’яний водій пропонує гроші поліцейському за уникнення відповідальності.

Зловживання владою або службовим становищем ‒ використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби для одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, що завдає істотної шкоди державі чи громадянам. Типовий приклад: посадовець укладає контракт на ремонт об’єктів, роботи на яких виконує пов’язана з ним підрядна організація, що приносить йому фінансову вигоду. Це є прямою формою корупції.

Зловживання впливом ‒ це використання публічним службовцем (або іншою особою) свого фактичного чи службового впливу на прийняття рішень іншими посадовими особами з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи третіх осіб. Наприклад, член комісії, яка займається врегулюванням земельних спорів, обіцяє фермеру пролобіювати виділення 10 га землі за винагороду, після чого комісія ухвалює рішення на користь фермера. Це демонструє непрямий шлях впливу, який теж є корупцією.

Розкрадання ‒ привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Прикладами цього виду корупції є випадки, коли службові особи органу місцевого самоврядування розкрадають бюджетні кошти, виділені на реконструкцію школи, штучно завищуючи вартість і обсяги робіт, або ж бухгалтер підприємства перераховує кошти компанії на власний банківський рахунок.

Іноді до форм корупції відносять також фаворитизм, кумівство, клієнтелізм та інші недоброчесні практики, які переважно є проявами конфлікту інтересів. Ці явища, хоч і можуть не мати прямого фінансового виміру, все ж спотворюють принципи справедливості та рівних можливостей.

Фаворитизм ‒ надання необґрунтованих переваг окремим особам або організаціям на основі особистої прихильності, родинних чи дружніх зв’язків, а не об’єктивних критеріїв, таких як професійна компетентність чи конкурентні умови. Наприклад, посадова особа державного органу укладає контракт із компанією, яка запропонувала гірші умови та вищу вартість порівняно з іншими учасниками тендеру, лише тому, що її власник є особистим другом відповідального за відбір переможця.

Кумівство ‒ форма зловживання владою, яка полягає в наданні посад, привілеїв або інших переваг родичам чи наближеним особам незалежно від їхньої професійної компетентності чи заслуг. Це може проявитися, коли особу без відповідних компетенцій та досвіду призначають на керівну посаду в державному органі лише тому, що вона є близьким родичем очільника установи.

У часи СРСР виникла ще така особлива корупційна практика як «блат». На пострадянському просторі це явище набуло нових форм і продовжує впливати на суспільні процеси.

«Блат» ‒ неформальна практика використання особистих знайомств, зв’язків або впливу для отримання благ, послуг чи переваг в обхід встановлених процедур, правил або законів. Прикладом є ситуація, коли особа отримує дозвіл, послугу або приймається на роботу поза загальною чергою лише завдяки особистим зв’язкам, тоді як інші змушені дотримуватись формальної процедури й чекати. Цей механізм також є формою прихованої корупції.

Слід також знати, що у корупції, як правило, беруть участь декілька сторін, тому принципова і доброчесна позиція однієї з таких сторін може не дозволити їй відбутися. Ефективна боротьба з корупцією вимагає спільних зусиль суспільства та відповідальності кожного громадянина.

Будь-якій корупції ‒ не місце в українському суспільстві! Подолання цього явища є запорукою розбудови сильної, справедливої та процвітаючої держави.

Для ефективного та безпечного викриття корупційних порушень повідомте, будь ласка, про відомі вам фактичні дані на електронну адресу [email protected] або ж, у разі, якщо така інформація стала вам відома у зв’язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання — на Портал повідомлень викривачів: https://whistleblowers.nazk.gov.ua. Всі повідомлення, які надходять цими каналами, розглядаються НАЗК у встановленому законом порядку, що гарантує Вам безпеку та інформацію про результати розгляду.

Джерело: НАЗК