У міру вигорання водневого палива Сонце розширюватиметься, що призведе до закипання океанів і вигорання атмосфери Землі. Для нейтралізації цього чинника науковець пропонує діяти у два ключові етапи.

Крок 1: космічний сонячний щит

Першочерговим завданням, вважає Гаррі, є затінення планети від надлишкового сонячного випромінювання.

Вчений пропонує побудувати гігантський сонячний щит шириною 700 000 кілометрів і розмістити його за орбітою Місяця.

Як це втілити?

Фіксація у просторі: щит утримуватиметься за допомогою вуглецевого троса довжиною 2 мільйони кілометрів, прив’язаного до противаги у точці Лагранжа L1 між Землею та Сонцем;

Матеріали та маса: конструкція товщиною 0,1 міліметра виготовлятиметься з алюмінію загальною масою близько 100 мільярдів тонн.

Для цього знадобиться видобути лише 0,01 відсотка маси Місяця, а трос виготовити із матеріалів карликової планети Церери.

Ліворуч: кисень видобувають з атмосфери Юпітера та доставляють на орбіту Землі, де його перехоплює станція в точці L2 Землі й запускає за межі орбіти Землі. Ефект гравітаційного “пращі” поступово прискорює орбіту Землі та безпечно збільшує її відстань від Сонця, щоб уникнути поглинання.

Праворуч: після того, як Сонце перетворилося на червоного гіганта, енергія виробляється термоядерними реакторами в атмосфері Юпітера, а потім передається на поверхню Землі, щоб замінити сонячне світло, яке блокується сонцезахисним екраном (схема: Габріель Гаррі)

Крок 2: Штучне Сонце та зсув орбіти

Повне перекриття сонячного світла позбавить Землю тепла та природного освітлення.

Для розв’язання цієї проблеми вчений пропонує використовувати Юпітер як джерело водню та гелію-4 для термоядерних реакторів.

Що має надати планета?

Енергопостачання: реактори, розташовані в атмосфері Юпітера, вироблятимуть енергію та передаватимуть її за допомогою лазерів через ретранслятори безпосередньо на Землю, створюючи штучне сонячне світло.

Зміна орбіти: щоб запобігти поглинанню Землі розширеним Сонцем, планету необхідно відсунути з поточної орбіти на 1 астрономічну одиницю (а.о.) на безпечну відстань у 1,2 астрономічної одиниці.

Для цього науковець пропонує запустити потужний пучок частинок, створений із кисню Юпітера, який працюватиме за принципом реактивного двигуна.

Окрім захисту від Сонця, автор дослідження також наводить детальні розрахунки для нейтралізації інших глобальних загроз – зупинки тектоніки плит, втрати води та зіткнень із космічними об’єктами.