Прийняття спадщини – це важливий юридичний крок, що має значний вплив не лише на майнові питання. Розглянемо детально основні аспекти відмови від спадщини в Україні, розкриваючи важливі нюанси та юридичні тонкощі.

Спадщина включає в себе не лише активи, але й зобов’язання, що належали спадкодавцю на момент його смерті та не припинилися. Спадкоємцям можуть залишитися несплачені борги або кредити померлого. У таких випадках виникає цілком обґрунтоване питання: чи варто приймати таку спадщину?

Українське законодавство надає кожному право на свідомий вибір.

Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або відмовитися від неї. Прийняття спадщини з умовами або застереженнями не допускається.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (стаття 1273 Кодексу).

Згідно зі статтею 1270 Кодексу, для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який відраховується з моменту відкриття спадщини.

Якщо право на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від неї іншими спадкоємцями, строк для прийняття спадщини становить три місяці з моменту неприйняття або відмови іншими спадкоємцями. Якщо цей строк менший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Подання заяви про відмову

Спадкоємець подає заяву про відмову від спадщини нотаріусу або, у сільській місцевості, уповноваженій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Заява подається спадкоємцем особисто у письмовій формі. Заяви, подані від імені спадкоємців їхніми представниками за довіреностями, не приймаються.

Існує кілька способів подання заяви:

– особисто звернутися до нотаріуса. У такому випадку нотаріальне засвідчення підпису на заяві не потрібне;

– надіслати заяву поштою або надіслати заяву, підписану кваліфікованим електронним підписом чи удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, через електронні канали зв’язку. В такому разі нотаріус прийме заяву, заведе спадкову справу та повідомить спадкоємця про необхідність надіслати (поштою) заяву з нотаріально засвідченим підписом або особисто звернутися до нотаріуса (п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, (далі – Порядок)).

Особливості реалізації права на відмову

Фізична особа з обмеженою цивільною дієздатністю може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника та органу опіки і піклування.

Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та органу опіки і піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, що належить малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною (стаття 1273 Кодексу).

Кодексом передбачено можливість відкликання відмови спадкоємцем протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відмова від спадщини на користь іншої особи

Згідно зі статтею 1274 Кодексу, спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черговості.

Спадкоємець може відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених статтями 225, 229-231 та 233 цього Кодексу.

Правові наслідки відмови від спадщини

Відповідно до статті 1275 Кодексу, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, його частка переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом тієї ж черги, його частка переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється порівну.

Ця стаття не застосовується, якщо спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, або якщо заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за ним переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

У разі відмови від спадщини всіма спадкоємцями за заповітом, право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово (пп. 3.26. п. 3 глави 10 розділу II Порядку).

За інформацією Міністерства юстиції України