Міністерство у справах ветеранів України розробило рекомендації щодо коректної та шанобливої взаємодії з ветеранами та ветеранками, які мають інвалідність. Правильне спілкування з ветеранами з інвалідністю є ключовим для підтримки їхньої гідності та інтеграції в суспільство. Ці поради покликані допомогти уникнути непорозумінь та створити атмосферу взаємної поваги.

1. Пріоритет – особистість, а не фізичні особливості. Кожен ветеран чи ветеранка з інвалідністю – це передусім унікальна особистість зі своїм багатим життєвим досвідом, почуттям гумору та незламною гідністю. Спілкуйтеся з ними так само щиро та відкрито, як і з будь-якою іншою людиною, цінуючи їхню індивідуальність.
2. Будьте природними та послідовними. Якщо у вашій культурі прийнято вітатися рукостисканням, застосовуйте це правило і до людей з інвалідністю. Навіть якщо ветеран має труднощі з рухом руки або використовує протез, просте, але щире рукостискання демонструє вашу повагу та рівність.
3. Адаптуйте комунікацію до індивідуальних потреб. Звертайте увагу на специфічні потреби співрозмовника. Наприклад, якщо ветеран має проблеми зі слухом, говоріть трохи голосніше, але чітко, щоб полегшити сприйняття інформації.
4. Фізична взаємодія з повагою. При спілкуванні намагайтеся розташуватися на одному рівні з ветераном, особливо якщо він користується милицями або сидить у кріслі колісному. Ніколи не спирайтеся на крісло колісне – це особистий простір людини.
5. Запитуйте та поважайте відповідь. Не соромтеся ставити уточнюючі запитання, як-от: «Як вам зручно спілкуватися?» або «Чи можу я вам допомогти? Якщо так, то як саме?». Якщо ветеран відмовляється від допомоги, поставтеся до цього з розумінням і повагою.
6. Надавайте достатньо часу для відповіді. Якщо ветеран має порушення мовлення, проявіть терпіння та щиру зацікавленість. Не перебивайте, даючи людині можливість висловитися повною мірою.
7. Уникайте нав’язливої уваги. Пропонуйте допомогу, але не наполягайте, якщо вона не потрібна. Надмірна опіка може бути сприйнята як зневага до гідності та самостійності ветерана.
8. Зберігайте природну реакцію на гумор. Ветерани можуть використовувати гумор для осмислення складних життєвих ситуацій. Уникайте надмірної емоційності або жалю, які можуть створити бар’єр у спілкуванні.
9. Відрізняйте співчуття від жалю. Справжня підтримка полягає в тому, щоб допомогти ветерану відчути себе рівним серед рівних, надати необхідну допомогу та підтримати його рух вперед. Жалість ж, навпаки, може принижувати.

Застосування цих простих, але надзвичайно важливих правил комунікації сприяє формуванню щирого та шанобливого діалогу. Це наш спосіб висловити безмежну вдячність та підтримку нашим Захисникам і Захисницям, які випробували на собі тягар війни та потребують особливої уваги й турботи. Вшановуємо їхню стійкість та гідність.