Міністерство у справах ветеранів України розробило важливі поради щодо коректного та шанобливого спілкування з ветеранами й ветеранками, які мають інвалідність. Ці рекомендації покликані допомогти суспільству краще розуміти та підтримувати наших Захисників і Захисниць, які пройшли крізь складні випробування, але продовжують жити повноцінним життям. Правильне спілкування з ветеранами з інвалідністю є ключовим елементом їхньої інтеграції та відчуття повноцінними членами суспільства.

1. У центрі уваги – особистість, а не особливості тіла. Пам’ятайте, що ветеран чи ветеранка з інвалідністю насамперед залишаються собою – зі своїм унікальним досвідом, почуттям гумору, гідністю та цінностями. Спілкуйтеся з ними так, як із будь-ким іншим у подібній ситуації – щиро, відкрито та з повагою до їхньої особистості.
2. Будьте природними. Якщо у вашому звичному спілкуванні прийнято тиснути руку при знайомстві – робіть це і з людиною з інвалідністю, навіть якщо їй складно рухати рукою або вона користується протезом. Природність у діях свідчить про відсутність упереджень.
3. Звертайте увагу на індивідуальні особливості. За необхідності адаптуйте свою комунікацію. Наприклад, говоріть голосніше з людьми, які мають проблеми зі слухом, або використовуйте альтернативні засоби комунікації, якщо це потрібно.
4. Підлаштовуйтеся фізично з повагою. Якщо це можливо, розташуйтеся так, щоб бути на одному рівні з обличчям співрозмовника. Це сприяє більш комфортному спілкуванню. Ніколи не спирайтеся на крісло колісне – це особистий простір людини, який вона використовує для пересування.
5. Запитуйте – це завжди доречно. Не бійтеся питати: «Як тобі зручно?», «Чи можу допомогти? Як саме?». Якщо людина відмовляється від допомоги – завжди поважайте її рішення. Самостійність та вибір – це важливі аспекти для кожної особистості.
6. Дайте більше часу людям із порушеннями мовлення. Виявляйте щиру зацікавленість у тому, що говорить співрозмовник, і не перебивайте. Терпіння та увага є надзвичайно важливими.
7. Не нав’язуйте надмірної уваги. Пропонуйте допомогу, але не робіть цього без запиту, щоб не зачепити гідність та самостійність людини. Повага до особистих кордонів є пріоритетом.
8. Повага до гумору. Ветерани можуть жартома розповідати навіть про складні чи травматичні події. Не реагуйте надмірно емоційно чи з жалем – це може створити небажану дистанцію. Сприймайте гумор як частину особистості.
9. Співчуття – нормально, жалість – принижує. Важливо підтримати ветерана, допомогти йому відчути рівність у суспільстві та надалі рухатися вперед. Співчуття виражає розуміння, тоді як жалість може підкреслювати різницю.

Такі прості, але надзвичайно важливі правила допомагають вибудовувати щирий і поважний діалог. Ці поради сприяють підтримці наших Захисників і Захисниць, які, пройшовши через складні випробування, заслуговують на найвищу повагу та розуміння. Зважаючи на ці рекомендації, ми можемо створити більш інклюзивне та підтримуюче середовище для ветеранів, зокрема тих, хто отримав інвалідність під час виконання свого обов’язку.

« повернутися