Як коректно спілкуватися з ветераном або ветеранкою з інвалідністю: Поради щодо етикету та поваги

🔷Важливо не змінювати стиль спілкування з людиною лише через те, що вона має інвалідність. У центрі уваги — особистість, а не особливості її тіла. Ветеран чи ветеранка з інвалідністю насамперед залишається собою — з унікальним досвідом, почуттями, почуттям гумору та власною гідністю. Звертайтесь до них так, як звернулися б до будь-кого іншого в подібній ситуації — щиро, відкрито й з повагою. Правильне спілкування з ветеранами з інвалідністю є ключовим для їхньої інтеграції у суспільство.

☝Бути собою — найкращий підхід

Залишайтеся природними. Якщо у вас заведено тиснути руку при знайомстві — зробіть це й з людиною з інвалідністю. Це доречно навіть тоді, коли співрозмовнику важко рухати рукою або він користується протезом. Такий простий жест показує, що ви ставитеся до людини як до рівної, незалежно від її фізичних особливостей. Це основа етикету спілкування.

🔷Звертайте увагу на індивідуальні особливості

Звісно, є ситуації, коли комунікація потребує адаптації. Наприклад, людині з посткомоційним синдромом, яка має проблеми зі слухом, варто говорити голосніше. Але не кричіть, просто говоріть чіткіше та трохи голосніше, якщо це необхідно. Підлаштування має бути розумним і комфортним для обох сторін, демонструючи вашу повагу до ветерана чи ветеранки.

🤝Підлаштуйтеся фізично — не зверхньо, а з повагою

Якщо можливо, розташуйтеся так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника. Це сприяє більш комфортному та прямому зоровому контакту. Пам’ятайте: крісло колісне — частина особистого простору, не спирайтеся на нього і не ставте на нього свої речі. Повага до особистого простору є надзвичайно важливою у спілкуванні з ветеранами з інвалідністю.

🗣Питайте — це завжди доречно

Не бійтеся запитати:

«Як тобі зручно?»
«Чи можу я допомогти? Як саме?»

Людина найкраще знає свої потреби. Якщо вона відмовляється від допомоги — приймайте і поважайте це. Це показує, що ви цінуєте самостійність та гідність особистості. Такий підхід є фундаментом для побудови довіри та міцних стосунків.

🔷Терпіння і щирість — ключ до діалогу

У спілкуванні з людьми, які мають порушення мовлення, дайте їм більше часу. Покажіть щиру зацікавленість — це може мотивувати продовжити розмову. Якщо це близька вам людина, запропонуйте використання додатку TippyTalk — він допомагає людям із порушеннями мовлення краще висловлювати свої думки. Терпіння та щирість у комунікації з ветеранами з інвалідністю є надзвичайно важливими.

❌Не нав’язуйте надмірну увагу

Не кожна людина з інвалідністю потребує додаткової уваги. Не допомагайте без запиту — це може порушити межі й зачепити гідність. Запропонуйте — і зачекайте відповіді. Нав’язливість може бути сприйнята негативно. Краще бути уважним, але ненав’язливим, коли спілкуєтесь з ветеранами.

✅Поважайте гумор — як спосіб самовираження

Ветеран чи ветеранка можуть жартома розповідати історії про свій досвід, навіть травми. Не реагуйте надміру емоційно або з жалістю — це може лише віддалити. Можливо, це спосіб налагодити контакт і показати вам довіру. Гумор може бути потужним інструментом для подолання труднощів і побудови зв’язків.

🔷Співчуття — це нормально. А от жалість принижує. Краще підтримайте, дайте відчути рівність і допоможіть рухатися далі. Уникайте знецінливих фраз на кшталт «Ах ти ж бідненький/бідненька» — вони не несуть нічого корисного та змістовного. Підтримка ветеранів з інвалідністю має базуватися на повазі та співчутті, а не на жалісті.

ℹПідготовлено за матеріалами з “Довідника безбар’єрності” – ініціативи й флагманського проєкту першої леді Олена Зеленська.

Тетяна Ломакіна Безбар’єрність
Наталія Калмикова / Nataliia Kalmykova Руслан Приходько Фархад Фархадов Юля Кіріллова Oleg Shymanskyi

#поважай_та_дій #ПолітикаГероїв