Як коректно спілкуватися з ветераном чи ветеранкою з інвалідністю: поради для суспільства 🔷 Важливо не змінювати стиль спілкування з людиною лише через те, що вона має інвалідність. У центрі уваги — особистість, а не особливості її тіла. Ветеран чи ветеранка з інвалідністю насамперед залишається собою — з унікальним досвідом, почуттями, почуттям гумору та власною гідністю. Звертайтесь до них так, як звернулися б до будь-кого іншого в подібній ситуації — щиро, відкрито й з повагою.

☝ Бути собою — найкращий підхід

Залишайтеся природними. Якщо у вас заведено тиснути руку при знайомстві — зробіть це й з людиною з інвалідністю. Це доречно навіть тоді, коли співрозмовнику важко рухати рукою або він користується протезом. Це простий акт взаємоповаги, який демонструє, що ви бачите в людині перш за все особистість.

🔷 Звертайте увагу на індивідуальні особливості

Звісно, є ситуації, коли комунікація потребує адаптації. Наприклад, людині з посткомоційним синдромом, яка має проблеми зі слухом, варто говорити голосніше. Або ж, якщо людина користується допоміжними засобами комунікації, дайте їй час для відповіді. Важливо бути уважним до сигналів, які подає співрозмовник.

🤝 Підлаштуйтеся фізично — не зверхньо, а з повагою

Якщо можливо, розташуйтеся так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника. Це допомагає налагодити зоровий контакт та зробити спілкування більш комфортним. Пам’ятайте: крісло колісне — частина особистого простору, не спирайтеся на нього та не пересувайте без дозволу. Це фундаментальне правило поваги до особистого простору.

🗣 Питайте — це завжди доречно

Не бійтеся запитати:

«Як тобі зручно?»
«Чи можу я допомогти? Як саме?»

Людина найкраще знає свої потреби. Якщо вона відмовляється від допомоги — приймайте і поважайте це. Це прояв самостійності та вибір, який варто цінувати. Активне слухання та готовність допомогти за запитом – запорука ефективної взаємодії.

🔷 Терпіння і щирість — ключ до діалогу

У спілкуванні з людьми, які мають порушення мовлення, дайте їм більше часу. Покажіть щиру зацікавленість — це може мотивувати продовжити розмову. Якщо це близька вам людина, запропонуйте використання додатку TippyTalk — він допомагає людям із порушеннями мовлення краще висловлювати свої думки. Це сучасні інструменти, що сприяють інклюзивності.

❌ Не нав’язуйте надмірну увагу

Не кожна людина з інвалідністю потребує додаткової уваги. Не допомагайте без запиту — це може порушити межі й зачепити гідність. Запропонуйте — і зачекайте відповіді. Поважайте право людини на самостійність і не створюйте ситуацій, де вона почувається об’єктом жалості.

✅ Поважайте гумор — як спосіб самовираження

Ветеран чи ветеранка можуть жартома розповідати історії про свій досвід, навіть травми. Не реагуйте надміру емоційно або з жалістю — це може лише віддалити. Можливо, це спосіб налагодити контакт і показати вам довіру. Гумор є потужним інструментом подолання труднощів і демонстрації життєвої сили.

🔷 Співчуття — це нормально. А от жалість принижує. Краще підтримайте, дайте відчути рівність і допоможіть рухатися далі. Уникайте знецінливих фраз на кшталт «Ах ти ж бідненький/бідненька» — вони не несуть нічого корисного та змістовного, а лише підкреслюють нерівність. Зосередьтеся на сильних сторонах і потенціалі людини.

ℹ Підготовлено за матеріалами з “Довідника безбар’єрності” – ініціативи й флагманського проєкту першої леді Олена Зеленська.

Тетяна Ломакіна Безбар’єрність
Наталія Калмикова / Nataliia Kalmykova
Руслан Приходько
Фархад Фархадов
Юля Кіріллова
Oleg Shymanskyi

#поважай_та_дій #ПолітикаГероїв