Як коректно спілкуватися з ветераном або ветеранкою з інвалідністю: Поради для безбар’єрного спілкування.

🔷 Важливо не змінювати стиль спілкування з людиною лише через те, що вона має інвалідність. У центрі уваги — особистість, а не особливості її тіла. Ветеран чи ветеранка з інвалідністю насамперед залишається собою — з унікальним досвідом, почуттями, почуттям гумору та власною гідністю. Звертайтесь до них так, як звернулися б до будь-кого іншого в подібній ситуації — щиро, відкрито й з повагою.

☝ Бути собою — найкращий підхід

Залишайтеся природними. Якщо у вас заведено тиснути руку при знайомстві — зробіть це й з людиною з інвалідністю. Це доречно навіть тоді, коли співрозмовнику важко рухати рукою або він користується протезом.

🔷 Звертайте увагу на індивідуальні особливості

Звісно, є ситуації, коли комунікація потребує адаптації. Наприклад, людині з посткомоційним синдромом, яка має проблеми зі слухом, варто говорити голосніше, зберігаючи при цьому природний тон.

🤝 Підлаштуйтеся фізично — не зверхньо, а з повагою

Якщо можливо, розташуйтеся так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника. Пам’ятайте: крісло колісне — це частина особистого простору, не спирайтеся на нього без дозволу, адже це може порушити особисті кордони.

🗣 Питайте — це завжди доречно

Не бійтеся запитати: «Як тобі зручно?» або «Чи можу я допомогти? Як саме?». Людина найкраще знає свої потреби. Якщо ветеран з інвалідністю відмовляється від допомоги — приймайте і поважайте його вибір.

🔷 Терпіння і щирість — ключ до діалогу

У спілкуванні з людьми, які мають порушення мовлення, дайте їм більше часу для висловлення думок. Покажіть щиру зацікавленість — це може мотивувати продовжити розмову. Якщо це близька вам людина, запропонуйте використання додатків, як-от TippyTalk — вони допомагають людям із порушеннями мовлення краще висловлювати свої думки та брати участь у діалозі.

❌ Не нав’язуйте надмірну увагу

Не кожна людина з інвалідністю потребує додаткової уваги чи допомоги. Не допомагайте без запиту — це може порушити межі й зачепити гідність. Запропонуйте допомогу — і зачекайте відповіді, поважаючи особистий простір.

✅ Поважайте гумор — як спосіб самовираження

Ветеран чи ветеранка можуть жартома розповідати історії про свій досвід, навіть травми. Не реагуйте надмірно емоційно або з жалістю — це може лише віддалити. Можливо, це їхній спосіб налагодити контакт і показати вам довіру.

🔷 Співчуття — це нормально. А от жалість принижує.

Краще підтримайте, дайте відчути рівність і допоможіть рухатися далі. Уникайте знецінливих фраз на кшталт «Ах ти ж бідненький/бідненька» — вони не несуть нічого корисного та змістовного, а лише підкреслюють нерівність.

ℹ Підготовлено за матеріалами з “Довідника безбар’єрності” – ініціативи першої леді. Автори: Тетяна Ломакіна, Наталія Калмикова, Руслан Приходько, Фархад Фархадов, Юля Кіріллова, Oleg Shymanskyi.

#поважай_та_дій #ПолітикаГероїв