Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє про важливість розрахунку загального мінімального податкового зобов’язання для платників єдиного податку, які є власниками, орендарями або користувачами сільськогосподарських земель. Згідно з пунктом 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 Податкового кодексу України, ці платники, а також голови сімейних фермерських господарств, зобов’язані подавати додаток з відповідним розрахунком у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Мінімальне податкове зобов’язання, важливе для платників єдиного податку, обчислюється за період володіння чи користування земельною ділянкою, що припадає на конкретний податковий рік (згідно з п.п. 38 прим. 1.1.4 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки – це строкове платне володіння та користування землею на основі договору, необхідне для ведення підприємницької або іншої діяльності. Важливість цього права для платників єдиного податку неможливо переоцінити.

Передача земельних ділянок в оренду, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником та орендарем (частина четверта ст. 124 ЗКУ).

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» визначає договір оренди землі як угоду, за якою орендодавець передає земельну ділянку у володіння та користування орендареві на певний строк за плату, а орендар зобов’язаний використовувати її відповідно до умов договору та вимог законодавства. Це особливо важливо для платників єдиного податку.

Право власності на землю, право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ). Для платників єдиного податку цей момент є ключовим для визначення податкових зобов’язань.

Оформлення прав власності та користування земельною ділянкою відбувається згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ). Важливість цього процесу для платників єдиного податку полягає у забезпеченні законності використання землі.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ). Це важливо враховувати при розрахунку податкових зобов’язань, особливо для платників єдиного податку.

Стаття 31 Закону № 161 визначає підстави припинення договору оренди землі.

Смерть орендодавця та перехід права власності на землю до спадкоємця не є підставою для припинення договору оренди та втрати орендарем права оренди. Це важливо для стабільності господарської діяльності платників єдиного податку.

Враховуючи вищезазначене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої – третьої груп визначає мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки за податковий рік, протягом якого орендує цю ділянку (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), незалежно від смерті орендодавця та переходу права власності до спадкоємця. Розуміння цієї норми має велику важливість для платників єдиного податку, щоб уникнути непорозумінь з податковими органами.

Громада у соцмережах: