Колодяжненська ОТГ
Олександр Самрук: Повернення Героя додому
Напередодні Великодня, як вже повідомлялося, в результаті обміну військовополоненими додому повернувся Олександр Самрук зі Скулина. Вся громада святкувала цю радісну подію. Тепер, після реабілітації, Олександр Самрук вночі повернувся додому. Сільський голова Віталій Кашик, секретар сільської ради Павло Кухта, фахівець із супроводу ветеранів війни Лілія Синюк, староста Людмила Бойчук та директорка Скулинського ліцею Олена Коваль разом із учнями відвідали Олександра. Зустріч була сповнена тепла та щирості.
Олександра мобілізували наприкінці 2024 року. Після двох місяців навчання на полігоні, його відправили на передову, де він служив в одній з механізованих бригад. На жаль, на полі бою воїн отримав поранення, наступивши на міну. Потрапив у полон в районі села Дачне, Донецької області. Пораненого Олександра утримували росіяни протягом двох місяців. Мати Героя, Людмила Андріївна, розповідає, що постійно молилася за повернення сина додому.
Сільський голова привітав звільненого Олександра Самрука на рідній землі, висловив зацікавленість його станом здоров’я, подякував за захист України, мужність та витримку. «Повернення Олександра Самрука – одна з найрадісніших подій для нашої громади за останній час. Всі ми прагнемо, щоб наші захисники поверталися додому живими та були звільнені з полону», – сказав Віталій Леонтійович. Він запевнив, що громада підтримає Олександра, а фахівець Лілія Леонідівна допоможе адаптуватися до цивільного життя та надасть необхідні консультації. Закликав відпочивати, набиратися сил та насолоджуватися спілкуванням з близькими.
Олександр Самрук поділився, що досі не може повірити, що він вдома. Під’їжджаючи до рідного села, побачивши дорожній знак, він відчув бажання сфотографуватися біля нього, щоб зафіксувати цей момент. Мати Героя не стримує сліз, але він її підбадьорює: «Мамо, не плач, все вже позаду». Вона відповідає: «Це сльози радості». Неможливо уявити, скільки сліз вже пролито через цю війну. Хочеться, аби на обличчях українських матерів, дружин, дітей та батьків були тільки сльози щастя.


