Підтримка ветеранів та ветеранок, які зазнали поранень або перебувають на лікуванні, є надзвичайно важливою місією. У стані шоку, страху, травми та фізичного виснаження, пораненим та тим, хто їх оточує, буває складно зберігати взаєморозуміння та знаходити сили для підтримки. Особливо коли пацієнти переживають сумніви щодо майбутнього, бояться стати тягарем для близьких, відчувають ізоляцію або втрату сенсу життя. Один із найглибших внутрішніх викликів – це втрата віри у власні сили та контроль над власним життям. Коли людина чує: «Все буде добре», вона може сприймати це як усунення від прийняття рішень, що посилює відчуття безпорадності та ускладнює процес лікування.

Ключове повідомлення, яке варто донести в такі моменти: «Ти не сам/сама!» Ця проста фраза може мати набагато більший вплив, ніж навіть відчуття фізичної безпеки. Коли бракує слів, спробуйте сказати: «Ти нам потрібен/потрібна. Ми намагаємося тобі допомогти, і нам важлива твоя участь».

**Поради для близьких поранених ветеранів та ветеранок:**

* Підтримуйте баланс між спілкуванням та можливістю для людини побути наодинці. Надайте їй можливість зв’язатися з вами в будь-який момент: «Я завжди на зв’язку, можеш писати чи дзвонити коли завгодно». Якщо людина часто звертається за психологічною підтримкою, скористайтеся рекомендаціями з посібника «Поговори зі мною: як надавати базову психологічну допомогу».
* Залучайте людину до різних справ, спочатку як помічника, а потім домовляйтеся про постійні обов’язки, які вона вже здатна виконувати. Це допоможе відновити відчуття власної значущості.

**Поради для друзів, які відвідують поранених ветеранів та ветеранок:**

* Якщо можливо, продовжуйте ділити справи та витрати, як і раніше, враховуючи обмеження пораненого чи хворого. Це показує, що ви не сприймаєте їх як тягар.
* Не тисніть ні надмірною увагою, ні нав’язливими розпитуваннями. Дотримуйтесь принципу «захоче — розкаже».
* Більше жартуйте і заохочуйте розповідати смішні історії. Гумор є потужним інструментом для подолання ніяковості та зняття напруги.

**Поради для знайомих та колег поранених ветеранів та ветеранок:**

* Спочатку більше розповідайте про себе, щоб створити атмосферу довіри.
* Коротко, чітко і щиро висловіть свою готовність допомогти за потребою.
* Уникайте тиску власними емоціями. Поранені люди мають справу зі своїми власними емоціями, і ваші можуть бути недоречними. Якщо ви не можете контролювати свої емоції, краще на деякий час відійти.
* Якщо ви незнайомі, почніть з максимальної дистанції, поясніть мету свого візиту, а потім запитайте, чи можна підійти ближче, уважно стежачи за невербальними сигналами людини, щоб зрозуміти, чи комфортна для неї дистанція. Важливо зберігати комфортну для пораненого ветерана дистанцію.

ℹ️Ці поради підготовлено за матеріалами посібника проєкту «Як ти, брате?». Це волонтерська ініціатива, спрямована на збір та поширення найкращих практик збереження стосунків, відновлення контакту та взаємної підтримки під час війни. Матеріали проєкту доступні безкоштовно.