Як підтримати людину, яка переживає втрату близьких під час війни: поради психологів

Втрата близької людини, особливо під час війни, — це глибока травма, яка може сприйматися як потужний удар, що руйнує звичний світ. Це складний процес, під час якого людина може відчувати себе ізольованою, навіть якщо її оточують близькі. Часто оточення не зовсім розуміє, що відбувається з тим, хто переживає горе, або ж несвідомо боїться сильної емоційної напруги, що виходить від нього. У відповідь лунають поради на кшталт “треба жити далі”, “відпусти минуле” або “не зациклюйся на поганому”. Іноді люди уникають спілкування, боячись завдати ще більшого болю.

Як правильно підтримати людину, яка втратила близьких на війні?

Три ключові кроки у розмові:

1. **Висловіть співчуття та готовність бути поруч.** Важливо дати зрозуміти, що ви готові вислухати та підтримати в будь-який момент, без осуду.
2. **Оточіть ненав’язливою турботою.** Допомагайте з буденними справами, проявляйте турботу, але уникайте нав’язливості. Не робіть зауважень щодо її стану чи поведінки.
3. **Слухайте і згадуйте.** Коли людина починає говорити про свого втраченого близького, будьте поруч. Спокійно вислухайте, можливо, поділіться теплим спогадом про покійного.

Не потрібно надмірної “особливої поведінки”.

Важливо пам’ятати, що ви вже маєте досвід підтримки. Згадайте, як ви поводитеся, коли комусь сумно. Співчуття, серйозність, дбайливість – це природні людські реакції, які є найбільш дієвими. Досвідчені військові та волонтери часто застосовують саме такі підходи, підтримуючи одне одного. Робіть те, що вам здається природним у подібних, але менш екстремальних ситуаціях.

Уникайте запитань про почуття.

Не варто питати людину, що саме вона відчуває, адже вона й сама може не до кінця розуміти свої емоції або сумніватися, чи є вони “правильними”. Такі запитання можуть спричинити почуття провини, сорому або розгубленості. Надмірна увага до переживань може посилити відчуття втрати та збільшити стрес.

Не розпитуйте про обставини втрати.

Якщо ви дізналися про втрату безпосередньо від людини, можете запитати “Як це сталося?”, але уникайте детальних уточнень. Краще отримати інформацію про обставини від інших джерел, якщо це необхідно. Надмірна кількість запитань може створити відчуття небезпеки, ніби людина перебуває на допиті, що лише додає стресу.

Не жалійте, а підтримуйте.

Існує суттєва різниця між жалістю та підтримкою. Жалість може сприйматися як ставлення до людини як до слабкої жертви. Підтримка ж визнає біль, але водночас виражає віру в сили людини подолати труднощі. Саме така підтримка є найціннішою для тих, хто переживає втрату, допомагаючи їм впоратися з внутрішнім болем та життєвими змінами.

Заборонені фрази, яких слід уникати:

* “Тобі треба жити далі.”
* “Ти молода(ий), ще знайдеш собі пару.”
* “Тобі ж ще дітей треба народжувати.”
* “Треба відпустити.”
* “Не сумуй за минулим.”
* “Іншим набагато гірше, вони цілі сім’ї втратили.”
* “Ти маєш бути сильним/сильною.”
* “Тримайся заради сім’ї.”
* “Тримайся, час лікує.”
* “Зараз війна, усі когось втрачають.”

Ці фрази можуть посилити відчуття самотності, викликати злість та агресію. Натомість, щирі слова підтримки, як-от: “Я щиро співчуваю. Я тут, поруч, з тобою. Можеш до мене звертатися в будь-який момент”, є набагато доречнішими.

Матеріал підготовлено за сприяння волонтерського проєкту БФ “Як ти, брате?”, що має на меті поширення найкращих практик підтримки одне одного під час війни. Більше інформації та матеріалів доступно на сайті: https://yakty.com.ua/

#ПідтримкаГероїв #ПсихологічнаДопомога