Як підтримати людину, яка пережила втрату близьких на війні: поради психологів

Втрата близької людини на війні – це надзвичайно травматичний досвід, який можна порівняти з вибухом чи контузією. Цей удар настільки сильний, що він не тільки розриває зв’язок із загиблим, а й суб’єктивно обриває всі інші зв’язки в житті людини. Оточення часто не розуміє глибини горя, з яким стикається людина, або ж відчуває страх перед цією напругою. У відповідь лунають поради “жити далі”, “відпустити минуле”, “не зациклюватися”, а іноді люди просто уникають контакту.

Три ефективні кроки для розмови з тим, хто переживає горе:

1. **Висловлення співчуття:** Щиро скажіть, що ви співчуваєте, і запропонуйте свою присутність у будь-який момент. Ваша готовність бути поруч – це вже значна підтримка.
2. **Ненав’язлива турбота:** Оточіть людину турботою, допомагаючи з повсякденними справами. Важливо не давати порад і не робити зауважень, а просто бути поруч.
3. **Вислуховування спогадів:** Коли людина захоче поговорити про загиблого, сядьте поруч. Спокійно вислухайте, а якщо доречно, поділіться теплим спогадом про покійного. Це допомагає зберегти зв’язок і показати, що пам’ять про людину живе.

**Не потрібна надмірна «особлива поведінка»**

Ви вже вмієте підтримувати інших у складних ситуаціях. Ваші звичайні людські реакції – співчуття, серйозність, дбайливість – саме те, що допомагає. Досвідчені військові та волонтери використовують саме ці природні реакції, щоб підтримувати одне одного. Робіть те, що робите в менш напружених обставинах – це буде природно і щиро.

**Уникайте запитань про почуття та обставини втрати**

Не варто запитувати людину, що саме вона відчуває, адже вона сама може не до кінця це розуміти або не знати, чи “правильні” її емоції. Такі питання можуть викликати провину, сором чи розгубленість. Надмірна увага до переживань може посилити стрес. Також уникайте розпитувань про обставини втрати, якщо людина сама не виявляє бажання розповідати. Зайві запитання створюють відчуття тиску, ніби людина перебуває на допиті.

**Підтримуйте, а не жалійте**

Між жалістю та підтримкою існує величезна різниця. Жалість сприймається як ставлення до людини як до слабкої жертви. Підтримка ж визнає біль, але вірить у силу людини подолати його. Саме підтримка, яка демонструє віру в життєву силу людини, є найбільш цінною в період горя.

❌ **Заборонені фрази, яких слід уникати:**

* Тобі треба жити далі.
* Ти молода(ий), ще знайдеш собі пару.
* Тобі ж ще дітей треба народжувати.
* Треба відпустити.
* Не сумуй за минулим.
* Іншим набагато гірше.
* Ти маєш бути сильним/сильною.
* Тримайся заради сім’ї.
* Тримайся, час лікує.
* Зараз війна, усі когось втрачають.

Такі фрази лише посилюють відчуття самотності, можуть викликати злість та агресію. Натомість, краще сказати: “Я щиро співчуваю. Я тут, поруч, з тобою. Можеш до мене звертатися в будь-який момент”.

🫂 **Джерело інформації:**

Матеріали підготовлено за підтримки БФ “Як ти, брате?”. Це волонтерський проєкт, який поширює практики взаємопідтримки під час війни для військових і цивільних.

Посібники та лекції доступні безкоштовно на сайті: [https://yakty.com.ua/shop](https://yakty.com.ua/shop)

#ПолітикаГероїв #поважай_та_дій