Як ефективно спілкуватися та підтримувати людей, які втратили близьких на війні?

Втрата рідної людини на війні — це глибока травма, яка порівнюється з вибухом чи контузією. Вона суттєво впливає на психіку, призводячи до відчуття розриву не лише зі втраченою особою, а й з усім світом. Оточення часто не розуміє глибини переживань, лякаючись емоційної напруги. Тому замість адекватної підтримки лунають поради «жити далі», «відпустити минуле» або ж контакт взагалі уникається.

Три ключові кроки для розмови з тим, хто переживає втрату:

1. **Висловіть співчуття:** Покажіть, що ви поруч і готові підтримати в будь-який момент. Ваші щирі слова можуть стати опорою.
2. **Оточіть турботою:** Пропонуйте ненав’язливу допомогу у повсякденних справах. Важливо бути уважним, але не нав’язливим. Не критикуйте та не робіть зауважень.
3. **Вислухайте з пам’яттю:** Коли людина починає говорити про втрачену близьку людину, сядьте поруч, спокійно вислухайте. Якщо є добра історія чи спогад, поділіться ним. Це покаже, що пам’ять живе.

**Не потрібна надмірна «особлива поведінка»**

Ваші звичайні людські реакції – співчуття, серйозність, дбайливість – саме те, що допомагає. Багато досвідчених військових та волонтерів застосовують саме такі, природні підходи для взаємної підтримки. Робіть те, що ви робите у менш напружених ситуаціях. Це буде природно і щиро.

**Чого слід уникати:**

* **Не питайте про почуття:** Людина сама може не розуміти або не знати, чи є її емоції «правильними». Запитання про почуття можуть викликати провину, сором чи розгубленість. Надмірна увага до переживань лише посилює стрес.
* **Не розпитуйте про обставини втрати:** Якщо ви дізналися про втрату від самої людини, можна коротко запитати «Як це сталося?», але без зайвих деталей. Краще дізнатися подробиці від когось іншого, аби не створювати додатковий стрес і не змушувати людину почуватися як на допиті.
* **Не жалійте – підтримуйте:** Жалість сприймається як ставлення до людини як до жертви, безпорадної. Підтримка ж – це визнання болю, але з вірою в силу людини впоратися. Саме така підтримка, а не жалість, є найнеобхіднішою.

**Заборонені фрази, які посилюють самотність та злість:**

* «Тобі треба жити далі.»
* «Ти молода(ий), ще знайдеш собі пару.»
* «Тобі ж ще дітей треба народжувати.»
* «Треба відпустити.»
* «Не сумуй за минулим.»
* «Іншим набагато гірше.»
* «Ти маєш бути сильним/сильною.»
* «Тримайся заради сім’ї.»
* «Тримайся, час лікує.»
* «Зараз війна, усі когось втрачають.»

**Натомість, скажіть:**

🫂 «Я щиро співчуваю. Я тут, поруч, з тобою. Можеш до мене звертатися в будь-який момент».

ℹ Ця інформація підготовлена за матеріалами волонтерського проєкту «Як ти, брате?», що має на меті поширення практик підтримки та збереження стосунків під час війни.