👁️‍🗨️ Не “нічого не бачать”, а по-іншому сприймають світ: як спілкуватися з ветеранами та ветеранками із порушеннями зору.

Отримавши поранення, частина Захисників і Захисниць України зіштовхуються не лише з фізичним болем, а й із викликами, які змінюють саме сприйняття світу. Зокрема, це стосується травм чи інших ушкоджень органів зору, що вимагає особливої уваги та розуміння в комунікації. Саме тому варто знати кілька простих, але надзвичайно важливих порад, які допоможуть зробити спілкування з ветеранами та ветеранками із порушеннями зору більш уважним, ефективним та зменшити потенційні бар’єри. Ці рекомендації взяті з “Довідника безбар’єрності” — ініціативи, що спрямована на формування інклюзивного суспільства.

🔷 Комунікація та взаємодія — ключ до успіху:

* Під час зустрічі завжди представляйтеся самі та називайте людей, які з вами. Якщо доречно — коротко опишіть місце, де ви перебуваєте, щоб людина могла краще орієнтуватися.
* Завжди звертайтеся безпосередньо до ветерана чи ветеранки, а не до їхнього супровідника. Це вияв поваги та визнання їхньої самостійності.
* Якщо ви читаєте текст для людини з порушенням зору, спочатку поясніть, що саме будете читати, і не пропускайте інформацію без явного прохання про це. Це допоможе уникнути непорозумінь.
* Завжди уточнюйте, як людині зручніше комунікувати. Хтось віддає перевагу телефонним розмовам, інші — голосовим чи текстовим повідомленням, які зчитує програма екранного доступу. Важливо знайти спільну мову.
* Якщо ви їсте разом у закладі, обов’язково повідомте, яку страву приносять, де вона стоїть і що саме є в тарілці. Не кладіть нічого на тарілку без попередження, щоб уникнути несподіванок.
* Надсилаючи голосове повідомлення, зробіть коротку паузу після початку запису. Під час відтворення повідомлення завершується озвучення даних з екрану, через що перші слова вашого послання людина може не почути, якщо ви почнете запис з перших секунд. Це технічний нюанс, який варто врахувати.

❗ Безпека та орієнтування у просторі — пріоритет:

* Запропонуйте руку, щоб людина могла зорієнтуватися в просторі, але ні в якому разі не наполягайте, якщо від допомоги відмовляються.
* Слідкуйте, щоб двері, вікна чи дверцята меблів були щільно зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Також звертайте увагу на предмети, що можуть розбитися.
* Завжди попереджайте про перешкоди: сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки дерев, зміну поверхні під ногами. Це запобігає можливим травмам.
* За столом запропонуйте незрячій людині безпечне місце, де немає гарячих напоїв чи крихких предметів, які можуть становити небезпеку.
* Не намагайтеся силоміць посадити людину, підштовхуючи її до стільця. Краще опишіть, де саме стоїть стілець, і покладіть її руку на його спинку, щоб людина могла самостійно сісти. Повага до особистих меж є надзвичайно важливою.

☝ Важливо пам’ятати, що порушення зору можуть бути різними: від слабкозорості до повної незрячості. Хтось розрізняє світло і тінь, а хтось лише кольори й контури предметів. Але кожен із цих людей живе, спілкується, працює, мріє. Завдання оточуючих — навчитися правильно комунікувати, не ігноруючи ці особливості, а враховуючи й поважаючи їх. Це допоможе створити справді безбар’єрне середовище для всіх.