За всіх часів чоловіки і жінки укладали між собою союз, проте сам процес і його правила змінювалися залежно від народу і часу. У римлян були свої особливості.

Як укладали шлюб у Стародавньому Римі – далі в матеріалі.

Як одружувалися стародавні римляни

Насамперед розглянемо, в якому віці одружувалися в Стародавньому Римі. Дівчат могли видати заміж дуже рано, приблизно в 12 років. Їхнім чоловікам було не набагато більше – всього 14. Водночас найчастіше шлюб укладали між 20-річними дівчатами та 30-річними чоловіками.

Церемонію могли скасувати лише через жалобу або якісь надзвичайні обставини.

Стародавні римляни для укладення шлюбу використовували одну з двох існуючих форм. Перша була поширена серед плебеїв нижчого класу і називалася “коемпціо”. Це буквально перекладається як “купівля”, що точно відображало саму суть цієї форми. Ця форма шлюбу, “коемпціо”, була поширеною серед нижчих класів.

Друга, “конфарреація”, – була доступна для аристократів і патриціїв. Це була урочиста церемонія, яка проводилась жрецем Юпітера та верховним понтифіком, а також супроводжувалась обміном коржів із полби. Розлучення для такої подружньої пари було виключене. “Конфарреація” вважалася найбільш священною формою шлюбу.

При цьому “купівля” дружини також несла певний релігійний відтінок. Дівчата приносили три асси – мідні монети. Дві з них приносили в жертву домашнім ларам, а третю передавали нареченому. Монети відігравали роль символічного приданого. Вважали, що так богиня шлюбу Юнона приводить наречену в її нову сім’ю. Цей ритуал підкреслював значення Юнони як богині шлюбу.

Наречена одягала на таку церемонію червону фату. Вона і наречений бралися за руки, а потім приносили жертву Юпітеру. Церемонія з Юпітером свідчила про серйозність намірів.

Волосся дівчини ділили на шість частин, використовуючи для цього гострий гребінь у формі списа. Потім її вели в будинок чоловіка в супроводі веселої процесії. Цей шлях до нового дому був важливим етапом.

Двері змащували олією, а їхній отвір прикрашали. Далі дівчину переносили через поріг. У новій оселі відбувалося застілля з непристойними піснями та криками. Ці ритуали символізували перехід до нового життя.

З плином часу з’явилася третя форма укладення шлюбу, яка стала однією для всіх. Такий цивільний формат прозвали “узус”. Чоловік і жінка мали прожити разом цілий рік. При цьому вона не могла проводити поза домом чоловіка більше трьох ночей поспіль. Якщо правил було дотримано, то шлюб вважався укладеним, а якщо ні – то дівчину звільняли від такого союзу. “Узус” був найменш формальним способом укладення шлюбу.

Вас також можуть зацікавити новини: