Дізнайтеся, якими були унікальні правила гігієни в Стародавньому Римі, як римляни справляли нужду та що робили для прання одягу, що є невід’ємною частиною побуту римлян.

Як милися в Стародавньому Римі: доступність та методи

Для повного розуміння гігієни Стародавнього Риму необхідно згадати ще один важливий винахід – громадські лазні, або терми. Ці величезні комплекси були не просто місцями для миття, а справжніми соціальними центрами, де римляни спілкувалися, читали та проводили дозвілля. Однак доступ до терм був здебільшого привілеєм заможних громадян; бідняки могли потрапити туди лише як обслуговуючий персонал. Винятком стали громадські лазні Діоклетіана, збудовані 306 року н.е., які за символічну плату могли відвідати всі охочі, підкреслюючи певний рівень турботи про гігієну Стародавнього Риму для всіх верств населення.

У питанні, як часто римляни миються, не виникало сумнівів, оскільки більшість людей прагнули підтримувати чистоту. Навіть малозабезпечені громадяни намагалися бути охайними, натираючись вологими ганчірками або купаючись у річках. Проте, через рідкісну зміну води в термах, мешканці Стародавнього Риму часто стикалися зі шкірними захворюваннями, що було недоліком у системі античної гігієни.

Чи було мило в Стародавньому Римі та зубна паста?

Мила у сучасному розумінні у стародавніх римлян не було. Замість нього вони активно використовували різні олії, наприклад, оливкову. Олією натирали тіло, а потім зішкрябували її разом із брудом за допомогою спеціального скребка, що є особливістю миття в Римі. Існували й інші методи: люди без доступу до чистої води могли використовувати пісок або попіл за аналогією з олією. Замість зубної пасти, яку зараз легко придбати, римляни готували порошок із подрібнених кісток, деревного вугілля та крейди для підтримання гігієни ротової порожнини.

Чи були в Римі туалети: система латрин

Із туалетами в Стародавньому Римі ситуація також була досить розвиненою. У містах встановлювали латрини – громадські вбиральні. Вони являли собою приміщення з довгими лавами, під якими постійно текла вода. Цікаво, що це була та сама вода, що вже використовувалася в термах для купання. Таким чином, римляни демонстрували ефективне використання водних ресурсів: спочатку милися, а потім використану воду пускали для змиву сечі. Фекалії ж збирали та використовували як добриво, що свідчить про високий рівень раціональності у побуті римлян. Варто зазначити, що в туалетах не було ані дверей, ані перегородок – люди просто сиділи поруч один з одним, що підкреслювало колективний характер гігієни Стародавнього Риму.

Туалетного паперу в Стародавньому Римі не існувало; замість нього використовували ганчірку на палиці. Цю ганчірку (або губку) занурювали у воду з оцтом для дезінфекції, оскільки використання було багаторазовим і колективним. На жаль, такий метод не забезпечував повного захисту від паразитів, що призводило до частих заражень.

Як прали в Стародавньому Римі одяг: особливості фуллоній

Окрім купання в термах та відвідування громадських туалетів, ще одним важливим аспектом гігієни Стародавнього Риму було прання одягу. Методи, якими користувалися стародавні римляни, сьогодні здаються дикими, але на той момент це був найкращий з доступних варіантів.

У Стародавньому Римі були збудовані спеціальні пральні, які називалися фуллоніями. Там білизну та речі відмивали від бруду за допомогою сечовини та лугу. Це було необхідно для позбавлення від вошей та інших паразитів. З одного боку, такий метод дозволяв хоч якось дезінфікувати речі, з іншого – на одязі залишався специфічний запах. До того ж, якісне прання було доступне лише заможним людям, через що бідні верстви населення часто страждали від комах, що свідчить про нерівність у доступі до високих стандартів гігієни Стародавнього Риму.