Як боляче усвідомлювати втрату тих, кого забрали небеса… Тих, чиї імена навіки вписані у безсмертні списки героїв війною. Нехай полум’я свічки згасне, але світла пам’ять про них ніколи не згасне в наших серцях, адже вони віддали найцінніше – життя, захищаючи нас від смерті.

🕯️ Сьогодні, 11 травня 2025 року, минає рік з того трагічного дня, коли пішов від нас Ярослав Іванович Мулик – наш земляк, справжній патріот України, воїн, який став на захист рідної землі у найважчі часи. Пам’ять про героїв буде жити вічно.

Він, не вагаючись ні хвилини, став до лав оборонців, обійнявши посаду старшого майстра 5-го ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону. Ярослав був справжнім професіоналом своєї справи та людиною честі, він віддавав усі свої сили, щоб наша армія була міцною, техніка – справною, а захисники – завжди готовими до бою. Пам’ять про героїв – це те, що об’єднує нас.

Цей день наповнений сумом та безмежною вдячністю. Особливо важко рідним, близьким, бойовим побратимам та усім, хто мав честь знати Ярослава. Його щира доброта, висока гідність та безмежна відданість назавжди залишили глибокий слід у наших серцях. Кожен загиблий герой – це незагойна рана для України. Пам’ять про героїв повинна передаватися з покоління в покоління.

🙏 Світла пам’ять про героїв, зокрема про Ярослава, назавжди житиме в наших серцях. Ми згадуємо, сумуємо та молимося за нього. Щиро дякуємо за все, що він зробив заради нас, заради України, заради щасливого майбутнього наших дітей.

🕯️ Вічна шана. Вічна пам’ять про героїв.
🇺🇦 Герої ніколи не вмирають!