ЯМПІЛЬЩИНА попрощалася з Героєм, Олегом Пташніком. Він віддав своє життя за наше майбутнє. Вічна пам’ять Герою!

Де ти, сину? З ким ти зараз поряд? Плачеш чи смієшся? Я не знаю. Твої очі, добрий, рідний погляд Між зірками в небесах шукаю. Впав дощем на сиві скроні мами, Чи листком осіннім притулився, Я свій біль не виплачу сльозами І одне прошу, щоб ти приснився. Щоб почути знову твоє: – Мамо! Ангели теж вміють розмовляти. Біля тебе я щодня думками. Сином був. Став Воїном крилатим…

Знову Ямпільщина плаче… Громаду об’єднало горе втрати захисника. Не встигають в’янути квіти на дорогах, якими встеляють останній шлях загиблих Героїв. Олег Пташнік став п’ятим полеглим Воїном з Ямпільщини, який повернувся додому «на щиті».

Повне спустошення, нестерпний біль і ненависть. Війна забирає цвіт нашої держави – молодих, активних, найкращих, приносячи горе в наші оселі. Олег Пташнік, Герой, назавжди залишиться в нашій пам’яті.

«Із сумом та болем повідомляємо – ми втратили ще одного воїна… Загинув житель нашої громади із Дорошівки ПТАШНІК ОЛЕГ БОРИСОВИЧ, 1989 року народження. Рашисти продовжують ламати долі, сім’ї та щоденно множать горе, смерть та біль. Олег Пташнік – старший солдат ЗСУ, старший стрілець-оператор відділення стрілецького взводу стрілецької роти однієї із військових частин…» – йшлося у повідомленні на офіційному сайті Ямпільської міської ради.

29 травня люди вийшли на дорогу, щоб вшанувати пам’ять Олега. 30 травня бушанці провели «живим коридором» Героя, який загинув за мирне небо України.

24 травня 2025 року в районі населеного пункту Зелене Харківської області під час виконання бойового завдання загинув старший солдат Олег Пташнік.

Олег Пташнік народився 26 січня 1989 року в с.Чорномин Вінницької області. Навчався в Бушанській школі. У 2006 році вступив до Вінницького університету, після 1 курсу був призваний на службу до Збройних Сил України. З 2008 по 2010 рік перебував на військовій службі правопорядку у місті Полтава. Після звільнення поновився в університеті та служив у патрульній поліції міста Вінниця.

У 2017 році Олег Пташнік вирішує стати на захист України. Підписавши контракт, відправляється в зону АТО в складі 24-го батальйону «Айдар», де виконує бойові завдання на Донецькому напрямку. Неодноразово отримував поранення та повертався назад у стрій. У 2019 році створив сім’ю.

Після повномасштабного вторгнення Олег Пташнік вступає до лав Територіальної оборони м.Мирноград, бере участь у бойових діях за Авдіївку, Нью-Йорк, Водяне, Опитне. У лютому 2024 року був переведений на посаду старшого солдата територіальної оборони міста Харкова та виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку. Неодноразово був представлений до державних нагород: медаллю «Захиснику Вітчизни», «За оборону Авдіївки», відзнаками «Залізний хрест» та «За службу державі».

У загиблого Олега Пташніка залишились батьки, сестра, дружина та 4-річний син. Йому було всього 36 років. Він був справжнім українським красенем, спортсменом, доброю та світлою людиною. Олег Пташнік прагнув жити у вільній Україні під мирним небом. Вічна пам’ять Герою!

До рідної домівки Героя тягнувся людський потік друзів, рідних, товаришів, керівників громади і села, побратимів, односельців. Голосили батьки і дружина. Не стримували сліз усі, хто прийшов розділити горе із родиною Пташніків.

Федір Водянюк поділився спогадами про Олега Пташніка, як про вихованенця «БАРСу», який завжди пам’ятав своїх тренерів та підтримував зв’язок. Олег Пташнік був справжнім патріотом та захисником України.

Під час траурного мітингу представники громади висловили співчуття родині Олега Пташніка, вшановуючи його героїзм та відданість Україні. Олег Пташнік назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Після мітингу загиблого Воїна провели в останню земну дорогу на місцеве кладовище. Вічний спокій Захиснику! Вічна шана та слава!

Цей день ніколи не зітреться з нашої пам’яті. Схилімо голови і вшануймо пам’ять Олега Борисовича Пташніка хвилиною мовчання.

Доземний уклін нашим Захисникам і захисницям – Героям і Героїням нашого часу! «ЯВ» висловлюють щире та сердечне співчуття рідним і близьким загиблого. Розділяємо з вами біль непоправної втрати.