ЯМПІЛЬЩИНА ПОПРОЩАЛАСЬ З ОЛЕКСАНДРОМ ІЛЯШИШЕНИМ

ВІЙНА ЗАБИРАЄ НАЙКРАЩИХ…

А наші хлопці вже лежать в землі,
За наших хлопців правлять панахиди .
Життя віддали, щоб ми вільно прожили.
Знайдіть вже час і помоліться за спочилих.
А наші хлопці – гордість у сльозах,
А наші хлопці – наша вічна рана.
То хай їм буде добре в небесах.
Вони ж тримали фронт ще зовсім юними руками.
@Анастасія Голембієвська

На жаль, уже вкотре ми схиляємо голову перед пам’яттю полеглих. Ще одна трагічна звістка прийшла в Ямпільську громаду, засвітивши над нею 100 свічку за душею полеглого воїна – Іляшишена Олександра Михайловича з с.Русава.
Мобілізований до війська наш земляк був 28 серпня 2023 року. З 10 жовтня 2023 року старший технік 5-ої механізолваної роти 2-го механізованого батальйону молодший сержант Іляшишен Олександр Михайлович проходив службу в ЗСУ у складі 33-ї окремої механізованої бригади. З цього часу брав активну участь у відбитті збройної російської агресії. До виконання поставлених завдань ставився належним чином, виконував їх у встановлені терміни. Дисциплінований та вимогливий до себе, вміло і професійно виконував свої функціональні обов’язки. Своїми діями мотивував решту особового складу. Саме таку військову та людську біографію про померлого «ЯВ» дізналися у жовтні ц.р., коли родині Олександра та всій Ямпільський територіальній громаді надійшов лист-подяка від оперативного командування «Захід» 33-ї окремої механізованої бригади.

А всього за півтора місяця вже плачемо всі разом зх сім’єю, адже у засвіти відійшов вмілий воїн, найкращий син та батько, гарний сім’янин та вірний син України – Олександр Іляшишен. Під час несення військової служби захисник України помер 7 грудня 2024 року внаслідок гострого розладу кровообігу в міокарді в районі населеного пункту Павлівка, що на Дніпропетровщині.

Тракторист та електрик за освітою, Олександр Іляшишен у мирному житті та на війні теж знайшов себе за кермом будь-якої військової техніки.
– Олександр технікою вивозить побратимів на «нуль», евакуює поранених, підвозить боєприпаси. До лютого ц.р. перебував на запорізькому напряму, а зараз на донецькому. Мав поранення та вже 5-ту контузію. Після лікування в госпіталі та реабілітації вдома знову повернувся у військо. Разом зі своїми побратимами намагається всіма силами стримувати ворогів, які буквально лізуть і лізуть на голови, – під час вручення подяки від оперативного командування «Захід» «ЯВ» розповідала дружина Вероніка.

На жаль!… Життя мужнього захисника згасло у страшних жорнах війни. Він був щирою, відкритою, дружелюбною людиною і назавжди залишиться в наших серцях взірцем хоробрості та стійкості, тим, хто був небайдужим до долі України. На жаль, війна забирає кращих.

Народився Олександр Іляшишен 15 квітня 1993 року в с.Русаві. Закінчив НВК ЗОШ І ступеня-гімназія у м.Ямполі. Після закінчення школи здобув освіту механіка в Ладижинському коледжі. Звив родинне гніздечкоо із дружиною Веронікою з якою обзавелись двійком діточок, яким всього 8 років донечці Єві та 4 рочки синочку Антону.

Звістка про смерть Олександра вразила колектив «Могилів-Подільських ЕМ», де він працював.
«У колективі «Могилів-Подільські ЕМ» Ямпільська дільниця важка втрата… 7 грудня 2024 року помер внаслідок гострого розладу кровообігу в міокарді наш колега, молодший сержант Збройних сил України Іляшишен Олександр Михайлович, 1993 року народження, – йдеться у дописі на сайті «20 хвилин». – У 2014 році Олександр був прийнятий на роботу у «Ямпільські ЕМ» на посаду електромонтера з експлуатації розподільних мереж другої групи, у липні 2017 був переведений на посаду водія автотранспортних засобів (легкового автомобіля УАЗ 3909 ОВБ), де і працював до 31 серпня 2023 року».

13 грудня, пізно ввечері, траурний кортеж з тілом Олександра Іляшишена прибув на Ямпільщину. Воїн ще мав за Божу милість, аби за християнськими звичаями переночувати у рідній домівці.

15 грудня у Русавському старостинському окрузі всією громадою проводжали у вічну дорогу захисника України Олександра Іляшишена. Провести Олександра до місця останнього спочинку прийшли військовослужбовці, керівники громади і старостату, жителі села, колеги батьків, друзі, всі, хто знав загиблого. Односельці провели в останню дорогу воїна живим коридором шани. Непоправна втрата і незагойна рана, яка болітиме вічно…

Траурна процесія з дому рушила до Алеї Пам’яті. В центрі села відбувся траурний мітинг.

Слова скорботи і біографічні рядки про померлого воїна висловила на мітингу ведуча Ольга Гуменна.

Після виконання Державного Гімну України до родини та громади звернулися Ямпільський міський голова Сергій Гаджук, староста Русавського округа Вілен Жереб та класний керівник Олександра Ольга Росінська.

– Дорогі рідні, дорогі українці! – звернувся до присутніх на траурному мітингу Сергій Гаджук. – Ми кожного дня плачемо. Хотілося, щоб ці сльози були від радості, але вони від смутку і горя. Батьки втратили єдиного синочка, дружина – чоловіка, діти – батька, ми всі – друга, захисника, найкращого українця. Яким він був – бачимо по тому, скільки людей прийшло провести Олександра в останню путь. Велика вам вдячність. Півтора місяця тому я зачитував мамі і батькові, дружині і діткам лист від командування, який прийшов на мою адресу як голови громади, зі словами вдячності за виховання, за те, що Олександр Іляшишен піднімає патріотичний дух, чесно несе службу і самовіддано захищає країну. І ось ми зустрілись знову, бо його, найкращого, вже немає з нами. Олександр будь-яку справу виконував якнайкраще. Мав золоті руки. Наша громада втратила чудову людину. Хочу, щоб ми всі завжди пам’ятали всіх наших Героїв, дякували воїнам за захист, за мирне життя тут. Ми маємо підтримувати і допомагати їм і просити Бога, аби закінчилась ця клята війна. Знаю, допоки у нас такі захисники і захисниці, ми виживемо, Україна вистоїть, ворог буде подоланий. Я бажаю, щоб усі наші захисники повернулись живими, а загиблим вічна пам’ять. Слава Україні!

Слова скорботи і глибокої пошани звучали з вуст Вілена Жереба:
– Ми втратили кращого з кращих – Олександра Іляшишена. Сум і біль. У скорботі вся наша громада. Ще одне серце перестало битися заради вільної, незалежної України. Кожен загиблий воїн – це болючий шрам на душі кожного з нас. Кожне ім’я завжди буде взірцем мужності і патріотизму та незламності. Велике горе об’єднало усіх нас. Ми зібраплися тут, щоб провести в останню дорогу нашого Героя. Доземний уклін Олександу за захист, самовідданість за боротьбу у війні, у якій ми обов’язково переможемо. Висловлюємо сердечні співчуття рідним і близьким, поділяємо ваш біль, схиляємо голови у глибокій скорботі. Щира вдячність безмежна шана і вічна пам’ять Олександру. Спочивай з миром! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Слава Герою! Слава Україні!

Зі сльозами на очах згадувала свого колишнього учня Ольга Росінська:
– Шановні мешканці громади! Коли народжується дитина – на небі з’являється зірка. У кожного вона різна – у когось яскрава і велика, у когось маленька, але дуже тепла. У Саші вона була і яскрава, і тепла. Це була надія для батьків, єдина дитина у сім’ї, опора, віра у краще. У школі це був хлопчик-моторчик, завжди усміхнений, щирий, веселий, добрий. Гарний учень, син, чоловік і батько. Він спішив жити. Навіть дорослий чоловік не встиг би зробити стільки, скільки встиг за життя Сашко. Його продовження буде жити у синові і донечці. Низько схиляю голову у глибокій скорботі і висловлюю сердечні співчуття батькам, дружині і діткам. Сьогодні над подвір’ям Героя пролітав журавлиний ключ, я переконана що там була і душа Саші. Вічна слава і Царство Небесне, тобі, наш Герою!

Хвилиною мовчання присутні на мітингу вшанували пам’ять Олександра Іляшишена і усіх Захисників і Захисниць України, які загинули, боронячи рідну землю від російського окупанта. Під пісню «Яворина» труна з тілом Героя вирушила до місця останнього спочинку.

У похмуре грудневе небо пролунав потрійний військовий салют. Як остання честь воїну. А разом з пострілами – добра душа Олександра… Останнє гірке прощання, сльози невтішних рідних. Притулений до грудей дружини Вероніки Державний Прапор України з труни Героя. На місцевому кладовищі з’явилась ще одна могила, над якою тріпоче державний стяг країни, за свободу і незалежність якої покладено молоде життя…

Схиляємо голови на знак пошани відваги та незламності нашого захисника і висловлюємо щирі співчуття родині Олександра Іляшишена, друзям та близьким. Вічна пам’ять Герою!

Допомагаймо і підтримуймо фронт, гідно вшановуймо полеглих, кричімо про полонених. І про донати. Деякі військові задонатили майже три роки свого життя. Дехто задонатив все життя… Пам’ятаймо про це!