ЯМПІЛЬЩИНА ПРОЩАЄТЬСЯ З АНДРІЄМ ГАДЖУКОМ: ІСТОРІЯ ЖИТТЯ ТА ПОДВИГУ

Війна забирає найцінніше – синів. Це невимовний біль, коли життя обривається надто рано, залишаючи глибокі рани в серцях рідних та близьких. Протоптана стежина до могили, квіти та свічки – сумні свідки непоправної втрати. У наших душах оселилося чорне лихо, адже загинув ще один молодий Захисник України – Андрій Гаджук. Його життя, сповнене любові та мрій, обірвала війна, але пам’ять про його мужність житиме вічно.

Начальник другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування в/ч 1551, лейтенант Гаджук Андрій Петрович, героїчно загинув 5 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Іволжанське на Сумщині. Його рідна Клембівка оплакує вже десятого свого сина, який віддав життя за свободу України. Зранена матір, що зустрічала свого сина «на щиті», розривала небо криком болю, але душа її єдиного сина полинула до Вічності. Йому назавжди 32…

Андрій Петрович Гаджук народився 22 березня 1993 року в селі Клембівка. Після закінчення школи у 2010 році, він здобув освіту інженера-авіамеханіка у Криворізькому національному авіаційному університеті. Згодом пройшов курси підготовки поліцейських, працював у Маріуполі, а потім перевівся до Вінниці. З 2021 року служив у Ямпільському відділенні поліції. 15 травня 2025 року Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. 5 вересня 2025 року, під час запеклого бою, він загинув, захищаючи незалежність своєї Батьківщини.

Історія Андрія Гаджука – це історія мужності, самовідданості та патріотизму. Він був не просто військовим, а справжнім воїном, який безстрашно боровся за свободу України. Його подвиг слугуватиме прикладом для майбутніх поколінь, наповнюючи їхні серця гордістю та рішучістю захищати рідну землю. Підрозділ, в якому служив Андрій, є прикладом сили, витривалості та братерства, загартований у найтяжчих боях.

8 вересня Ямпільщина проводжала свого Героя в останню путь. «Живий коридор» із людей, схилених навколішки, квітів та прапорів – це данина поваги полеглому Захиснику. На громадянській панахиді звучали щирі слова співчуття рідним, слова вдячності за виховання сина-патріота та за його подвиг. Міський голова Сергій Гаджук, староста Валентина Зарічна-Бобошко, бойові побратими, вчителі та друзі згадували Андрія як добру, чуйну, мужню людину, вірного друга та сина. Його життя – це приклад справжнього патріота, який чесно і до кінця виконав свій обов’язок.

Сусіідка Тетяна Мельник згадує Андрія як «добру, світлу та щиру людину», сусіда і друга брата, який завжди був «на позитиві». Вона підкреслює, що «клята війна вирвала його молоде життя з материнських рук».

Староста Клембівського старостинського округу Валентина Зарічна-Бобошко зазначила, що Андрій був «світлою дитиною», «добрим та світлим ангелом», і висловила жаль, що війна забрала «єдиного сина». Вона закликала односельців не забувати про Героїв та підтримувати військових.

Побратим Юрій Демченко згадує Андрія як «відповідального воїна», який ніколи не казав «не можу» і «виконував бойові завдання, надихаючи прикладом усіх». Він підкреслив, що Андрій «загинули вони разом», і їхні імена «будуть записані золотими літерами в історію Незалежності України».

Перша вчителька Марія Свистун пам’ятає Андрія «веселим, допитливим, щирим», який «навчив нас бути відважними, не боятися труднощів і понад усе любити Україну». Вона підкреслила, що він «прожив своє життя чесно, став справжнім чоловіком і Героєм».

Класний керівник Валентина Гаджук згадала його як «Андрійка», «горобчика з рідним, щирим поглядом», який «віддав своє життя заради того, щоб діти жили без тривог і війни».

Однокласник Єгор Сорочан відзначив, що Андрій «завжди був готовий підтримати, допомогти», і «залишиться у нашій пам’яті – сильним, відважним і відданим Україні».

Отець Богдан закликав до молитви, вдячності та любові, зупиняючись біля портретів воїнів.

Церемонія поховання відбулася з військовими почестями, під звуки Державного Гімну та трикратний салют. Мама Наталя Василівна, плачучи, пригортала до грудей Прапор України, вручений військовими.

Україна втратила одного зі своїх найкращих синів. Його життя було присвячене боротьбі за свободу. Нехай земля буде пухом відважному воїну. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті. Співчуття рідним і близьким. Пам’ятаймо про наших Героїв, шануймо їхню мужність, цінуймо кожен день, дарований їхнім подвигом. Кожен із нас повинен долучатися до допомоги армії, волонтерських програм, донатити, практично допомагати, щоб бути гідними великої жертви, яку складають за Україну її відважні сини. Вічна пам’ять і слава Андрію Гаджуку! Слава Україні! Героям Слава!