ЯМПІЛЬЩИНА ВІДДАЛА ОСТАННЮ ШАНУ ГЕРОЮ АНАТОЛІЮ КІШУ

ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ ВІРНИЙ СВОЄМУ ОБОВ’ЯЗКУ…

Страшно втрачати цвіт нації, але біль від втрати Героїв ніколи не вщухне.

18 березня у Безводному відбулася скорботна церемонія прощання із загиблим земляком Анатолієм Васильовичем Кішем. Герой загинув 10 березня 2025 року в районі населеного пункту Боромля Сумської області внаслідок удару ворожим БпЛА типу «Ланцет», виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини.

Він був простим сільським хлопцем, як і тисячі інших, хто зі зброєю в руках стоїть на захисті рідної землі від російського окупанта. Анатолій народився в сім’ї корінних безводнівчан – невтомних трудівників-селян Василя Петровича та Лідії Адольфівни Кішів, які присвятили життя праці у місцевому господарстві. Батько працював трактористом-механізатором, мати – свинаркою. Такими ж працьовитими батьки виховали трьох дітей – двох синів Анатолія й Олега та доньку Тетяну. Анатолій пішов шляхом батька: здобув професію механізатора та працював у СТОВ «Нива». Він якісно, швидко та сумлінно виконував будь-яку роботу. Спокійний, чуйний і товариський, Анатолій заслужив авторитет серед односельців. За доброзичливість, щирість та людяність його любили й шанували в Безводному. Майже пів села вважали його своїм кумом.

Таку ж повагу молодший сержант Анатолій Васильович Кіш мав і у війську, куди його було призвано за мобілізацією 15 березня 2023 року на посаду головного сержанта взводу технічного забезпечення 2-го механізованого батальйону в/ч А4576. Його мирна професія і вміння в налагодженні техніки були надзвичайно корисними на службі. Загибель Анатолія стала непоправною втратою для його бойових побратимів. Багато товаришів по службі приїхали попрощатись із Героєм, щоб віддати йому шану та подякувати за його героїзм.

Анатолій Васильович Кіш народився 23 травня 1985 року. З 1991 по 1999 рік навчався у Безводнівській школі, потім продовжив навчання у Дзигівському навчальному закладі для отримання повної середньої освіти. Здобувши професію механізатора, працював у СТОВ «Нива». У 2007 році він одружився з Марією Михайлівною, їхньою радістю став син Дмитрик. 15 березня 2023 року Анатолій Васильович був мобілізований до Збройних Сил України. За мужність та зразкове виконання службового обов’язку нагороджений двома загальноукраїнськими відзнаками «За оборону рідної держави» та «За службу державі». Загинув 10 березня 2025 року біля населеного пункту Боромля Сумської області під час виконання бойового завдання. У Героя залишились батьки Василь Петрович та Лідія Адольфівна, дружина Марія, син Дмитрик, брат Олег, сестра Тетяна.

Жителі Ямпільщини навколішки зустрічали кортеж із тілом полеглого захисника, тримаючи в руках українські прапори.

На церемонію прощання прийшли керівники громади, старости, рідні, друзі, однокласники, військовослужбовці та небайдужі громадяни, щоб висловити вдячність за його внесок у майбутнє країни.

Під час прощання односельці згадували Анатолія як сонячного та життєрадісного. Він цінував кожну мить, мріяв і будував плани. Ще 6 березня Анатолій був у рідному селі. Йому часто надавали короткотермінові відпустки. Незадовго до загибелі він допомагав доправляти маскувальні сітки, які з початку повномасштабного вторгнення виплітає його батько Василь Петрович Кіш. «Як загинув? Він же лічильника міняв?» – з болем сприйняли звістку про загибель люди.

«Толя був щирим, добросовісним, готовим підтримати, готовим любити увесь світ та був гідним сином своєї країни. Такі люди не повинні помирати молодими…», – говорили односельці.

Вся громада провела траурний кортеж до центру села, де відбувся траурний мітинг.

«Не висихає українська земля від сліз за загиблими Героями. Пекучий біль торкнувся і нашої громади. Сьогодні ми зібрались, щоб схилити голови перед загиблим нашим односельчанином Кішем Анатолієм Васильовичем, який віддав своє життя за свободу і цілісність нашої держави», – розпочала захід ведуча.

Звучали рядки біографії Героя – вчився, служив, працював, одружився, народив дітей, мріяв, планував. Слова співчуття і підтримки адресували рідним і близьким.

«Жахлива війна забирає життя українських героїв, які стали на захист рідної землі, — зазначив під час мітингу-реквієму староста Безводнівського старостинського округу Володимир Бойко. — Від імені громади схиляємо голову та низько вклоняємось батькам Героя».

– Нашу громаду сьогодні зібрала трагічна подія – загибель молодого земляка, нашого Героя Анатолія Кіша, який мужньо виборював свободу та поліг на полі бою за усіх нас. Слава Україні! Герої не вмирають!”, – зазначив у прощальному слові секретар міської ради Вадим Семенюк.

З великим болем висловив співчуття колектив СТОВ «Нива».

З неприхованим болем говорив бойовий побратим Анатолія Кіша.

З теплотою згадував Анатолія його класний керівник.

Анатолій виконав свій священний обов’язок, а тепер служитиме у Небесному війську.

Під звуки Державного Гімну та прощальних пострілів провели Героя. На кладовищі з’явилась перша могила під Державним Прапором України. Гіркі прощання рідних та бойових побратимів. Державний Прапор України, вручений матері, як символ незламності Героя, який віддав своє молоде життя.
«Велика, непоправна втрата для нашого села. Тепер поруч з портретом такого ж сонячного і світлого Аліма Рудого на Алеї пам’яті з’явиться і фото Анатолія Кіша…»

Щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Вічна слава Герою України – Анатолію Кішу! Вічна пам’ять і слава усім, хто віддав своє життя за Україну!