Я глибоко пам’ятаю перші, найважчі дні повномасштабної війни. До нас безперервно зверталися українські військові, їхні найближчі родини, а також ті, хто на жаль, втратив своє житло. Я чітко усвідомлювала, що наша громада не має жодного права залишатися осторонь цих подій. З того самого моменту підтримка Збройних Сил України для мене стала не просто ще одним напрямком роботи, а особистою справою честі й обов’язку.

Ми доклали максимум зусиль, щоб організувати допомогу таким чином, аби наші захисники на фронті відчували: за ними стоїть надійна громада, яка беззастережно їм довіряє, з надією чекає на повернення і мужньо тримає фронтовий тил. Наша підтримка Збройних Сил України – це наша спільна відповідальність.

Однак, справжня підтримка – це не лише допомога безпосередньо на передовій. Це також турбота про життя тих, хто перебуває тут, вдома, про родини наших безстрашних Захисників. Я особисто регулярно зустрічаюся з сім’ями полеглих Героїв, і завжди наголошую:
«Ваш біль – це біль усієї нашої громади. Ви ніколи не залишитеся на самоті у своєму горі».

З цією метою ми створили унікальний Центр життєстійкості. Це місце, де кожна людина – дитина, мати, дружина, або військовий, який повернувся додому – може знайти підтримку, бути вислуханою, отримати допомогу, не тримаючи все в собі. Саме тут народжується справжня, глибока підтримка – щира, людяна та уважна. Ми пишаємося тим, що Петриківська громада не втомлюється допомагати. Адже ми не просто передаємо чергові волонтерські вантажі – ми передаємо найважливіше: віру в перемогу, тепло людської турботи та непохитну впевненість у тому, що кожен наш Герой має надійний тил, який його любить і чекає.