— Я йду вам на зустріч. Я син настоятеля. Настоятель хворий — він не може прийти. Я міг не приходити, але прийшов.
— От і добре, відкрийте нам. Ми обстежимо, пофотографуємо.
— У мене не було благословення. Там дуже дорогі речі. Давайте не будем.

Протягом 2024 року на Черкащині 30 громад та один священник вийшли з-під Московського патріархату, приєднавшись до Православної церкви України (ПЦУ). Митрополит Черкаський і Чигиринський владика Іоан відзначив, що переходи в сільських та невеликих громадах відбуваються спокійніше. Натомість у великих містах віряни Української православної церкви (УПЦ) намагаються створити “яскравий образ гонінь” для свого керівництва в Росії. Ці події відображають глибокі процеси трансформації релігійного життя в Україні, де громади роблять вибір на користь національної церкви, прагнучи до духовної незалежності. Перехід церковних громад до ПЦУ є свідченням прагнення до утвердження української ідентичності та подолання впливу російської церкви. Цей процес, хоч і складний, демонструє волю народу до самовизначення. Митрополит Іоан також підкреслив, що такі переходи є важливим кроком для зміцнення автокефалії української церкви та її єдності. Багато громад приймають це рішення добровільно, усвідомлюючи свою роль у формуванні майбутнього українського православ’я. Така тенденція свідчить про посилення національної свідомості та відмову від нав’язаних історичних зв’язків. Важливим аспектом є також те, що громади, які переходять, зберігають свою парафіяльну структуру та майно, забезпечуючи безперервність свого служіння. Це дозволяє зберегти духовні зв’язки та продовжувати релігійне життя громади в нових умовах. Таким чином, Черкащина стає прикладом мирного та усвідомленого переходу, що підкреслює зрілість суспільства у прийнятті важливих рішень. Це також показує, що релігійна свобода в Україні охоплює право громади на самовизначення. Про те, як відбувалися переходи найбільших і найстарших соборів Черкащини, можна дізнатися детальніше.