Я глибоко мрію про те, щоб війна нарешті закінчилася, і ми могли б повернутися до спокійного, мирного життя, яким воно було раніше. Уявляю, як сонце знову заглядає до вікон, а навколо панує невимовна, блаженна тиша. Мрію, щоб літо дарувало аромат меду в садах, а вишні стигли, червоніючи на втіху. Хочу, щоб слово «страх» назавжди зникло з нашого лексикону, залишившись десь далеко, як талий сніг. Прагну жити без жодних обмежень і заборон, щоб душа могла вільно літати, як птах у мирному небі. Щоб серця наших рідних билися в унісон, щомиті, під одним щасливим дахом, відчуваючи єдність та любов.

Я мрію, щоб закінчилась ця жахлива війна, хоча усвідомлюю, що забути весь той жах, який вона принесла, буде неможливо. Настільки багато болю, страждань та втрат вона принесла, блискавично забравши наше щастя. Ця поезія є вираженням глибокої надії на мирне майбутнє, на повернення до нормального життя, де панує спокій та безпека. Кожен рядок пронизаний бажанням, щоб українська земля більше ніколи не знала горя війни. Ми прагнемо миру, який дозволить нам відбудувати зруйноване, повернути втрачене та знову відчути радість буття. Цей вірш – це заклик до миру, до єдності, до віри в краще майбутнє для України. Ми віримо, що мир запанує, і наша країна розквітне з новою силою, вільна від жахіть війни.