«Я палю свій „Кобзар“!» — писав на сторіччя Шевченка засновник українського футуризму Михайль Семенко.

Ці зухвалі, самовпевнені слова, що належали Михайлю Семенку, вражають своєю сміливістю. Але за цією зухвалою фразою криється глибший сенс, який заслуговує на увагу. Семенко не планував знищити «Кобзар», він прагнув привернути увагу до книги, спонукати людей переосмислити її значення.

Мета полягала в тому, щоб витягнути «Кобзар» з пилу на полицях, змусити людей його прочитати. Щоб перетворити священний текст на джерело натхнення, яке можна цитувати та обговорювати. Семенко, як представник українського футуризму, закликав до нового погляду на літературу, до відмови від старих канонів, щоб звільнити місце для нового мистецтва, яке б відповідало духу часу.

Ми, звісно, не будемо наслідувати Семенка і палити «Кобзар». Навпаки, ми закликаємо звернути увагу на його слова і все ж таки прочитати цю книгу. Поринути в світ Шевченка, відчути його біль, його надію, його любов до України. Його слова, що стали пророчими для українського народу, і сьогодні не втрачають своєї актуальності.

«Борітеся — поборете!», «І вражою злою кров’ю волю окропіте» – ці рядки відомі кожному українцю. Але у «Кобзарі» є набагато більше, ніж ці знайомі рядки. Є багато інших, призабутих віршів, які чекають, поки ми їх перевідкриємо, щоб збагатити свій духовний світ і краще зрозуміти історію України.

Читаючи Шевченка, ми знаходимо не тільки поетичну майстерність, а й глибину думки, патріотичний запал, заклик до боротьби за свободу. Він був і залишається символом національної гідності, людиною, яка віддала все для України. Читати Шевченка — це найменше, що ми можемо зробити, щоб віддячити йому за все, що він зробив для формування нашої нації, для пробудження національної свідомості.

Його твори навчають нас любові до рідної землі, поваги до свого народу, віри у власні сили. Тому давайте повернемося до «Кобзаря», перечитаємо його, переосмислимо і відчуємо силу слова великого Кобзаря.

«Я палю свій „Кобзар“!» — писав на сторіччя Шевченка засновник українського футуризму Михайль Семенко.

Зухвалі, самовпевнені слова.

Але під цією зухвалою поверхнею чітко видно їхню шанобливу суть. Палити «Кобзар» не для того, щоб знищити його, а для того, щоб всі навколо звернули на це увагу. Щоб дістали з поличок свої запилені примірники і нарешті прочитали їх. Щоб перетворити недоторканну ікону на живий текст, гідний цитування і обговорення.

Ми не будемо слідом за Семенком палити «Кобзар». Але варто до нього дослухатись і таки прочитати книгу.

«Борітеся — поборете!», «І вражою злою кров’ю волю окропіте» — ці рядки ми всі чудово знаємо. Але на сторінках «Кобзаря» значно більше — і призабуті вірші чекають, поки ми їх перевідкриємо.

Тож читаймо Шевченка! Це найменше, чим ми можемо йому віддячити за все, що він зробив для формування нашої нації.