Останній обмін полоненими, що відбувся 20 червня, подарував Україні не лише повернення наших захисників, а й безцінні миті возз’єднання родин. Серед тих, хто нарешті ступив на рідну землю, були військові, які провели у ворожому полоні понад два роки. Цей обмін військовополоненими став символом надії та невпинної боротьби за кожного українця. Одним із найбільш зворушливих моментів було, коли один зі звільнених українських військовополонених одразу ж зателефонував своєму синові, який так само мужньо служить у лавах Збройних Сил України. Емоції батька, що пережив роки неволі та невизначеності, були настільки сильними, що їх важко було стримати. Звістка про те, що син живий і продовжує боротьбу, стала для нього справжнім дивом і підтвердженням віри.

Звільнений з полону воїн, не зволікаючи, набрав номер свого сина, капітана ЗСУ, який перебував на фронті. Його слова, сповнені глибоких переживань, красномовно свідчать про весь жах полону та безмежну радість повернення. “Важко було дуже. У мене син військовий, капітан. Служить, воює. Я три роки за нього молився. Це нонсенс, я не уявляю… Слава Богу! Господь змилувався, що діти мої живі”, — прокоментував свою розмову захисник. Ця історія є свідченням незламного духу українських воїнів та міцності родинних зв’язків, які витримують найтяжчі випробування. Повернення кожного захисника з полону — це не просто цифра, це врятоване життя, повернута надія, відновлена сім’я.

Цей обмін є частиною послідовних зусиль України щодо повернення своїх громадян додому. До числа звільнених військових цього разу увійшли захисники Маріуполя, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини та Харківщини, а також Чернігівщини. Серед них — бійці Збройних сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби. Їхня боротьба та витримка у неволі є прикладом неймовірної стійкості. Кожен обмін полоненими — це складна операція, що вимагає величезних зусиль та координації, і Україна продовжує робити все можливе для повернення всіх своїх громадян.

Нагадаємо, що напередодні, 19 червня, також відбувся черговий обмін полоненими, у результаті якого додому повернулися важкохворі та поранені захисники з лав ЗСУ, Нацгвардії та ДПСУ. Це були переважно сержанти та рядові, багато з яких потрапили в полон ще у 2022 році. Постійні переговори та зусилля української сторони свідчать про те, що питання повернення захисників є пріоритетом. Ці події підкреслюють невтомну роботу держави та всіх причетних до процесу звільнення наших героїв. Кожна така новина дарує надію тим родинам, чиї близькі ще перебувають у полоні.

Таким чином, процеси обміну військовими тривають, і кожне повернення є значним кроком до повного звільнення всіх українських громадян, утримуваних ворогом. Це не просто обміни людьми, це відновлення справедливості та утвердження цінності кожного життя. Україна не зупиниться, поки останній її захисник не повернеться додому. Ця історія батька і сина є яскравим прикладом особистої драми та тріумфу людського духу на тлі великих національних подій. Вона нагадує нам про ціну свободи та важливість єдності в такі важкі часи.