«Я у серці своїм Україну ношу» – у цій зворушливій фразі криється вся сутність Надії Микитівни Мазурок, вчительки української мови і літератури, яка організувала незабутнє свято Українського слова. Цей творчий вечір, присвячений любові до рідної мови та культури, зібрав учнів, їхніх батьків, колег, друзів, рідних, а також поважних гостей – міського голову та першу заступницю, відповідальну за розвиток освіти у громаді.

Вечір пройшов у атмосфері теплих спогадів про шкільні роки, щирої вдячності та глибокої любові до українського слова, свого роду, землі, природи та, звісно, України. Протягом трьох годин звучали поетичні та прозові твори Надії Микитівни – сповнені як веселощів і життєвої мудрості, так і глибокої печалі та величі людського духу. Присутні мали змогу висловити свою вдячність вчительці за її непересічний талант. У свою чергу, Надія Микитівна звернулася до своїх вже дорослих учнів зі зворушливими словами: «Я дякую за те, що дозволили мені вас учити, терпіли й пробачали. З вами було легко працювати навіть у складних обставинах. Ви давали мені крила. Пам’ятаю вас усіх і навіть ваші почерки. Я не шкодую, що все життя присвятила освіті. Тільки освіта дає дітям крила, які зроблять їх незалежними».

Надія Микитівна Мазурок – це не просто педагог. Вона – просвітянка, активна громадська діячка, яка все своє життя присвятила утвердженню української мови та національної свідомості. Її любов до рідної мови, пісні та культури сягає корінням дитинства. У початковій школі рідного села Крупець вона брала активну участь у гуртку юних літераторів, виступала у спектаклях та концертах. Навчаючись у Рівненському педінституті, Надія Микитівна також була активною учасницею літературної студії та студентського театру.

Її педагогічний шлях пролягав через Руднє-Почаївську школу, де вона очолювала районний відділ культури. Згодом, у Крупецькій школі, вона обіймала посаду заступниці з виховної роботи, викладаючи українську філологію, історію та німецьку мову. Особливо яскравий період її діяльності припав на роботу вчителькою української мови і літератури в СШ №2 міста Броди. Тут, у середовищі, де домінувала російська мова, вона мужньо вела дітей до світу українства – світу колядок, щедрівок, веснянок та місцевого фольклору. Вона організувала фольклорно-етнографічний ансамбль «Джерельце», а згодом, навіть у російськомовній школі, створила театр Слова, який об’єднав 70 дітей. Надія Микитівна також активно очолювала товариство «Просвіта», плекаючи національну свідомість.

Під час роботи у Бродівському педучилищі, яка тривала три роки, вона продовжила діяльність літературної студії «Джерельце» та організувала альманах творчості студентів і вчителів. Її запрошували до Чикаго для роботи з діаспорою в недільній школі, де вона мала б викладати українознавство. Однак, відмовившись від цієї пропозиції, Надія Микитівна обрала залишатися вдома, де її талант і відданість були вкрай потрібні для відродження рідної культури.

Бродівський міський голова Анатолій Белей тепло привітав Надію Микитівну з презентацією її вагомого творчого доробку та висловив глибоку повагу: 💬«Поважаю вас як небайдужу бродівчанку і шаную як людину, яка щиро любить українське слово й навчила цьому не одне покоління дітей. Ви не просто навчали, як правильно писати чи вимовляти, – ви вчили любити Україну через слово, через пісню, через серце. Я знаю про ті вечори українських традицій, які ви організовували тоді, коли це було непросто, навіть заборонено. Як учили дітей колядувати, щедрувати, співати українською, коли в багатьох сім’ях ще звучала російська. Від імені громади дякую вам за вашу працю, життєву позицію, мудрість, активність і любов до України».