Екс-канцлерка Німеччини Ангела Меркель відверто поділилася спогадами про свої спроби досягти домовленостей з Володимиром Путіним у 2021 році. Вона визнала, що відсутність консолідованої позиції європейських лідерів на той час стала однією з ключових причин, що призвели до подальшої війни. Це зізнання підкреслює важливість єдності в міжнародній політиці.

Під час обговорення подій літа 2021 року, Ангела Меркель детально згадала, як вона разом із президентом Франції Еммануелем Макроном виступала за створення нового формату для прямих переговорів з Кремлем від імені всього Європейського Союзу. Це була спроба представити єдиний фронт перед російським керівництвом.

Однак, за словами екс-канцлерки, ця важлива ініціатива зазнала невдачі через значний опір, зокрема з боку країн Балтії та Польщі. В результаті, замість спільного звернення до Кремля, кожен європейський лідер був змушений діяти індивідуально, намагаючись переконати Путіна відступити від межі конфлікту. Така роз’єднаність, на думку Меркель, могла стати каталізатором для агресивних дій.

Меркель висловила припущення, що саме ця відсутність єдності в Європі могла стати тим фактором, який спонукав російського диктатора розпочати повномасштабне вторгнення, звинувачуючи у своїй агресії Польщу та країни Балтії. Це припущення вказує на складність причинно-наслідкових зв’язків у міжнародній політиці.

«Ми сьогодні вже не зможемо з’ясувати, що б сталося, якби, наприклад, Європа тоді говорила єдиним голосом», — зазначила Меркель в одному зі своїх недавніх інтерв’ю. Однак, як зазначають журналісти, подальші події та аналіз показали, що саме країни Балтії, які найголосніше попереджали про загрозу з боку Росії, виявилися праві, тоді як позиція Меркель, ймовірно, була помилковою. Ця історична ретроспектива є цінним уроком.

Чому ця історія знову викликає суперечки

Як пише видання, суперечки навколо тих подій спалахнули з новою силою, оскільки ключові протиріччя всередині Заходу, які існували тоді, нікуди не зникли і продовжують безпосередньо впливати на хід поточної війни. Ця тема залишається актуальною.

Перед початком повномасштабного вторгнення, коли президентом США був Джо Байден, його адміністрація виявляла обережність щодо постачання Україні наступального озброєння, побоюючись подальшої ескалації конфлікту. Це був складний період прийняття рішень.

Зараз, за даними журналістів, адміністрація Дональда Трампа відмовилася від подальшого фінансування українських військових зусиль, перекладаючи цю відповідальність виключно на європейські країни. Однак, як показує практика, Європейський Союз залишається таким самим роз’єднаним, як і до початку війни, що створює додаткові виклики.

«Наступник Меркель, Фрідріх Мерц, не приєднався до „коаліції охочих“, очолюваної Макроном і Кіром Стармером, яка пропонує ввести до України європейські миротворчі сили. Країни Балтії залишаються рішуче антиросійськими, але новий президент Польщі Кароль Навроцький виступає проти вступу України до ЄС і НАТО та скасував пільги для українських біженців», — зазначає видання. Це свідчить про наявність розбіжностей у поглядах.

Водночас Угорщина і Словаччина продовжують блокувати надання військової допомоги Києву та активно купують російські енергоносії. У Чехії, своєю чергою, більшість у новообраному парламенті має партія, налаштована скептично щодо підтримки України. Це створює складну геополітичну картину.

Історики, як зазначається, ще довго сперечатимуться, чи спровокувала Європа Путіна своєю нерішучою політикою, чи, навпаки, не змогла вчасно зупинити його агресію. Але, за висновком журналістів, після трьох із половиною років повномасштабної війни очевидно одне: Європа досі не виробила єдиної ефективної стратегії протистояння російській агресії, і за цю відсутність єдності продовжує платити Україна. Це є головним висновком.

Раніше повідомлялося, що Кремль прокоментував заяву Меркель про те, що нібито зрив її мирної ініціативи щодо України з боку Польщі та країн Балтії міг «опосередковано спровокувати» початок повномасштабної війни. Це викликало значний резонанс.

Ми раніше інформували, що Кремль цілеспрямовано створює фізичні та психологічні умови для розширення війни, проводячи скоординовану дезінформаційну кампанію проти НАТО. Це свідчить про триваючу гібридну війну.