24 лютого в Україні горіла і земля і небо. Ворог зазіхнув не лише на нашу свободу та ідентичність, а й існування українського народу в цілому. Три роки тому наше життя розділилося на “до” і “після”. Три роки болю, важких втрат, але й незламного духу. За ці важкі роки ми об’єдналися як ніколи, стали єдиними, неймовірно хоробрими і стійкими. Сотні ланівчан поповнили ряди ЗСУ, щоб зі зброєю в руках боронити рідну землю. Ті, хто залишилися – стали надійним тилом для українських захисників та внутрішньо переміщених осіб. Війна ще триває. І ми повинні робити все можливе, щоб цей день став останньою річницею війни. Слава Україні! Героям слава!