Суд не лише підтвердив довготривалі порушення прав людини, але й окреслив ширший правовий контекст, констатувавши, що Росія веде цілеспрямовану кампанію, спрямовану на знищення української держави як повноцінного суб’єкта міжнародного права. Більше того, Європейський суд з прав людини наголосив, що агресія Російської Федерації не обмежується територією України; вона становить глобальну загрозу, що ставить під сумнів саму ідею співіснування держав у правовому полі. Суд чітко вказав на несумісність поточної політики та режиму РФ із цілями, цінностями та засадничими принципами Ради Європи.

Упродовж десяти років роботи над цією справою, Міністерство юстиції України зібрало та надало до Європейського суду з прав людини масштабний масив доказів. Ця титанічна робота дозволила Україні отримати результат, який без перебільшення є значущою перемогою на міжнародній арені та вагомим кроком до притягнення РФ до всеосяжної відповідальності за скоєні злочини. Рішення суду прокоментувала Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини, яка підкреслила, що ЄСПЛ визнав початком російської агресії вторгнення в Крим у 2014 році, після чого агресивні дії перемістилися у східні області України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні підтвердив, що справа включає чотири ключові провадження: скарги України, подані з 2014 року, щодо порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей; заяву України щодо викрадення дітей-сиріт з окупованих регіонів; позов Нідерландів стосовно збиття пасажирського літака рейсу MH-17 у липні 2014 року; та позов щодо повномасштабного вторгнення у 2022 році. Українська сторона послідовно доводила суду, що порушення прав людини, які Україна відчуває з 2014 року, під час повномасштабної війни лише посилилися та набули більших масштабів.

ЄСПЛ встановив, що його юрисдикція поширюється на всі випадки порушень прав людини, вчинені Росією, до моменту, коли Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод перестала діяти для РФ (16 вересня 2022 року). Проте, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, Європейський суд зазначив, що це не означає відсутності порушень після зазначеної дати. У суді було наголошено, що надані переконливі докази спростували голослівні твердження Росії про те, що вона ніколи не нападала на цивільних осіб та об’єкти цивільної інфраструктури.

Європейський суд чітко підкреслив, що після 24 лютого 2022 року напади Російської Федерації особливо сильно посилились на цивільну інфраструктуру та цивільне населення. Агресор часто застосовував вибухову зброю, касетні боєприпаси, некеровані ракети та некеровані бомби у цивільних населених пунктах. Крім того, ЄСПЛ встановив порушення низки прав щодо міст, які перебували в облозі у 2022 році, таких як Маріуполь, Ізюм, Чернігів та інші. Суд визнав наявність позасудових страт і катувань українських цивільних осіб і військових, що мало місце на окупованих територіях України з весни 2014 року.

Також ЄСПЛ встановив та довів існування політики придушення української мови в школах на окупованих територіях, а також ідеологічної обробки школярів. Сьогоднішнє рішення Європейського суду з прав людини – це не фінал у роботі, а лише новий етап у подальших діях для отримання не просто юридичних рішень, а й конкретних активних дій не лише з боку України та Ради Європи, а й з боку міжнародних партнерів.

Доповнено о 15.03. Європейський суд з прав людини розпочав слухання у справі “Україна і Нідерланди проти Російської Федерації” у січні 2022 року. Від початку слухання мали відбуватися за трьома скаргами про порушення прав людини на окупованих Росією окремих частинах Донеччини та Луганщини: щодо порушень прав людини на сході України, щодо викрадення дітей-сиріт та стосовно збиття у липні 2014 року пасажирського літака компанії Malaysia Airlines МН-17. Мета міждержавної заяви полягала у тому, щоб встановити системні масові порушення прав людей, а також підтвердити факт окупації частини території Донецької та Луганської областей Росією.

У січні 2023 року ЄСПЛ перейшов до розгляду справи по суті, оголосивши рішення щодо прийнятності міждержавної справи. Тоді лідери України відзначили, що це проміжне юридичне рішення, але завдяки цьому Україна стала ближчою до того дня, коли Росія буде притягнута до відповідальності за агресію.