Ще зовсім юною, Єфросинія усвідомила важливість боротьби проти поневолення. Вона без вагань взяла на себе відповідальний і небезпечний обов’язок – допомагати повстанцям. Її місією було передавати накази, доставляти зброю, медикаменти та найважливішу інформацію, що могла вплинути на хід подій. Кожен її крок у ті часи був пов’язаний із ризиком, але страху в її серці не було. Панувала лише непохитна відданість і глибока віра в майбутнє вільної України. Ця боротьба за волю стала частиною її сутності.

За свою патріотичну діяльність радянська каральна система жорстоко покарала Єфросинію Малиновську. Її ув’язнили, а згодом на 10 довгих і виснажливих років заслали до таборів ГУЛАГу. Попри нелюдські умови та спроби зламати її дух, Єфросинія вистояла. Вона не зреклася своїх переконань і до останніх днів свого життя не шкодувала про те, що молодість присвятила боротьбі за волю та незалежність України. Її стійкість є свідченням сили людського духу.

Життя Єфросинії Малиновської – це незаперечний доказ того, що любов до Батьківщини, прагнення до свободи та незламний дух є сильнішими за будь-які тортури, страх і залякування. Її історія надихає нові покоління українців на боротьбу за свою державу. Ми низько схиляємо голови перед її мужністю, відвагою та самопожертвою. Пам’ять про її героїчний шлях назавжди залишиться в наших серцях як приклад справжнього патріотизму та любові до України.