Є люди, які навіть після смерті продовжують берегти нас із небес.
Він — один із них…
Солдат Єгоров Валентин Юрійович, 1986 р.н., житель с. Комарівці, водій мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч А5001, загинув 20 січня 2025 року під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області. Ідентифікація героя відбулась лише зараз, що дає можливість вшанувати його пам’ять належним чином.
Це не просто втрата — це розрив у серці рідних, біль побратимів, незагойна рана для всієї громади. Це ще одне ім’я у строю Героїв, які не просто пішли, а злетіли в небо, щоб звідти оберігати Україну і своїх близьких. Його смерть — болюче, але горде нагадування про силу духу українських воїнів, про незламність нашої нації, про те, що незалежність вистраждана й виборена кров’ю співвітчизників. Вічна пам’ять про подвиг.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Валентина. Барська громада сумує разом із вами. Немає слів, здатних зцілити цей біль, але є пам’ять — світла, вічна, гідна. Пам’ять, яка з роками тільки міцнішатиме. Ми завжди пам’ятатимемо подвиг воїна.
Світла пам’ять і вічна шана тобі, Валентине. Ти — навіки в строю. Ти — частина нашої свободи! Герої не вмирають, а назавжди залишаються в наших серцях. Його жертовність надихає нас продовжувати боротьбу за вільну Україну.

У важкі часи, коли Україна продовжує боротьбу за свою незалежність, важливо пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за свободу. Валентин Єгоров став одним із таких героїв, чия жертва ніколи не буде забута. Його ім’я назавжди вписане в історію нашої країни.

Віддати шану загиблому воїну – це наш святий обов’язок. Нехай пам’ять про Валентина буде вічною, а його героїчний приклад надихає нас на нові звершення в ім’я України. Пам’ятаємо! Співчуваємо!