Існують події, які з часом стають важливою частиною історії. Незважаючи на війну, ми не втрачаємо пам’ять і зберігаємо традицію вшанування видатних людей нашого краю. Звучання бандури та кобзи є невід’ємною частиною національної музичної культури. Під їхні мелодії перегорталися сторінки історії, вони надихали на боротьбу, були розрадою та втіхою для душі. Цього вересневого ранку в нашому селищі відзначили 150-річчя від дня народження видатного поета-кобзаря, співця народних дум, одного з Гомерів України – Федора Даниловича Кушнерика. Мистецьке зібрання розпочалося з Хвилини тиші, присвяченої тим, хто безмежно любив Україну і віддав за неї своє життя, залишивши незгладимий слід на цій землі. Далі лунали спогади про Федора Кушнерика, його дитинство, юність та нелегку кобзарську долю. Поет-кобзар влучно втілював усі свої хвилювання, настрої та вподобання у творчості. Згадувалися й попередні ювілеї славетного земляка, кожен з яких залишив свій поетичний відбиток. Так, у 1940 році видатний поет Павло Тичина написав вірш «Їдемо з Великої Багачки». А у 1975 році Максим Рильський, на 100-річчя Федора Даниловича, залишив присвяту «Вклоняюся рідній землі». Світлим спогадом прозвучав у запису голос талановитої співачки, музикантки, педагогині та мудрої наставниці, Заслуженої працівниці культури України Надії Марченко. Вона стала натхненницею та продовжувачкою бандурного мистецтва нашого краю. Справа Федора Кушнерика не спинила творчого життя. Сьогодні учні Надії Михайлівни успішно пропагують кобзарство у рідному краї. Попри війну, навіть у найтемніші часи, ми не зупиняємося у створенні мистецького затишку, наслідуємо творчість земляків та примножуємо національну спадщину. Важливо, що для Великобагачанщини бандура має не архаїчне значення; з кожним роком її звучання стає молодшим, з’являються нові голоси вихованців дитячої музичної школи ім. Ф.Д. Кушнерика. На мистецькому майдані розквітли таланти. На одній сцені юні артисти почувалися комфортно поряд із досвідченими майстрами місцевої сцени. Щиро аплодували присутні ансамблю бандуристок «Кобзарочка» (керівниця Юлія Криндач) та народному вокально-інструментальному ансамблю викладачок ДМШ «Рута» (керівниця Олена Романенко). Дивовижно звучала бандура в руках молодого виконавця, випускника місцевої дитячої музичної школи та Київського національного університету культури і мистецтв Богдана Джурки. Віршовану композицію виконали учасники зразкового театру читця «Українська світлиця» (молодша група, керівниця – Заслужений працівник культури України Тетяна Кононенко). Згадували, як Велика Багачка відзначила 100-річний ювілей Федора Кушнерика. У музейному куточку дитячої музичної школи зберігаються афіша, програма ювілейного концерту та імена гостей урочистого зібрання. Проте найціннішими стали живі спогади організаторів того масштабного дійства. Яків Михайлович Малько, тодішній директор дитячої музичної школи, сподвижник мистецької справи, непересічна творча особистість, митець з великої літери, Заслужений працівник культури України, у 1975 році був одним із тих, хто створював цей захід і дарував свою майстерність зі сцени. Він захоплююче розповів про святкування в Багачці. Загалом було багато спогадів, мистецтва та квітів. Секретар селищної ради Ольга Чернуха та депутат Полтавської обласної ради Олег Діденко у своїх виступах наголосили на важливості збереження пам’яті та продовження кобзарської справи на Великобагачанщині. Вони побажали всім миру та якнайшвидшого завершення війни, аби українська родина могла знову вільно єднатися у творчому колі, а обласне свято кобзарського мистецтва «Взяв би я бандуру» зазвучало ще гучніше голосом народу. Координаторами проєкту виступили управління з питань освіти, культури, молоді, туризму, спорту та гуманітарного розвитку, Центр культури і дозвілля, дитяча музична школа ім. Ф.Д. Кушнерика.