Історія, яка назавжди залишається в пам’яті, – це розповідь про нашого земляка, позивний «Вогонь», Стоцького Владислава.

Його свідчення про події, що розгорталися на полі бою, вражають своєю неймовірністю. За словами Владислава, українські бійці опинилися в щільному ворожому оточенні. Бій був надзвичайно важким і кривавим, внаслідок чого семеро з восьми воїнів отримали поранення. Однак, незважаючи на критичну ситуацію, Владислав не здався. Його слова, «Я стріляв доти, доки все не стихло. Не чув більше ні їхніх криків, ні кроків. Лише власні постріли відлунювали в голові», назавжди закарбувалися в пам’яті.

Коли бойові дії припинилися, він здійснив справді неймовірний подвиг: крок за кроком, ризикуючи власним життям, вивів через відкрите поле всіх поранених побратимів. Цей вчинок є яскравим свідченням не лише надзвичайної особистої мужності, але й глибокого братерства, що панує між захисниками України.

Як громада, ми завжди підтримували та продовжуватимемо підтримувати наших героїчних воїнів. Але саме такі історії нагадують нам, що за нашу свободу та майбутнє стоять справжні герої – люди, готові на найвищу самопожертву заради перемоги.

Схиляємо голову перед мужністю Владислава Стоцького та кожного українського воїна. Вони – наша незламна гордість і найсвітліша надія. Ми обов’язково вистоїмо. Ми обов’язково переможемо. Слава Україні!