Харківський міський голова Ігор Терехов оголосив про послідовний процес перейменування всіх топонімічних об’єктів, що мають зв’язок з Російською Федерацією. Цей крок є важливим етапом у процесі декомунізації та утвердження української ідентичності в міському просторі. На черговій сесії Харківської міської ради було прийнято рішення про перейменування низки вулиць, провулків та бульварів, які раніше носили імена, пов’язані з рф.

Зокрема, колишня вулиця Оренбурзька тепер носитиме почесне ім’я братів Гипиків. Вулиця Маяковського була перейменована на вулицю Миколи Хвильового, видатного українського письменника. Вулиця Конєва відтепер стала бульваром Гончарівським, а вулиця Маршала Бажанова отримала назву Чорноглазівська.

Ці зміни охоплюють не лише великі вулиці, але й провулки. Колишній провулок Халтуріна тепер відомий як провулок Академіка Померанчука. Вулиця Цілиноградська отримала нову назву – Мирослава Мисли. Вулиця Луб’янська тепер називається Лубенська, а провулок Петрашівський перейменовано на провулок Петра Франка.

Також відбулися зміни у назвах провулку Плеханівського, який став Петинським, та вулиці Молодої Гвардії, яка відтепер носитиме ім’я Добровольців. Це свідчить про системний підхід до очищення міського простору від радянських та російських наративів.

Міський голова Ігор Терехов підкреслив, що процес перейменування буде продовжуватися. «Ми крок за кроком перейменуємо всі вулиці, пов’язані з рф», – заявив він. Він також пояснив логіку, яка керує цими рішеннями: «Частину вулиць ми називаємо на честь героїв, які загинули, захищаючи нашу землю, частину – в пам’ять про видатних українських діячів, а іншим повертаємо історичні назви, які були змінені за радянських часів. Ми послідовно рухатимемося в цьому напрямку, щоб наше місто гідно відображало свою українську історію та культуру».

Це масштабне перейменування є не лише формальним актом, а й символічним відображенням бажання українського суспільства дистанціюватися від російського впливу та утвердити власну національну ідентичність. Кожна нова назва – це крок до побудови майбутнього, вільного від нав’язаних історичних стереотипів. Таким чином, Харків демонструє приклад активної позиції у процесі деколонізації та формування нової української топоніміки.