🌍 Від початку повномасштабного вторгнення багато українців з прифронтових зон, втративши своє житло та майно, опинилися у статусі внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Вони були змушені шукати прихистку у безпечніших регіонах України. Цей процес часто супроводжується значними труднощами, але прикладом незламності та натхненням для багатьох стала Людмила Іллівна Ломака. Переїхавши на Зіньківщину, вона не тільки швидко адаптувалася до нового життя у Власівському старостаті, але й стала взірцем активної громадської позиції та безцінного досвіду у волонтерстві.

💪 Людмила Іллівна – це не просто сильна жінка, це жива історія стійкості, яка надихає та додає сил іншим.

🌸 Прибувши на Зіньківщину, де придбала будинок, першим її кроком стало висаджування мальв біля оселі. Ці квіти – символ краси та стійкості, що розквітають навіть у найскладніші часи. Жінка також доклала чимало зусиль для ремонту будинку, який потребував відновлення. Попри те, що переїзд на Зіньківщину відбувся разом із чоловіком, який має інвалідність і потребує постійного догляду, Людмила Іллівна розраховувала виключно на власні сили.

🏚️ У своєму рідному краї Людмила Ломака пережила невимовне горе. Вона втратила не лише власний будинок, зруйнований ворожим обстрілом, але й квартири близьких. Найстрашнішою втратою стала трагічна загибель її доньки та сина.

👶 Але, попри все, життя вимагало продовжувати боротьбу, адже на її піклуванні залишилося двомісячне немовля. Людмила Іллівна виростила онука, забезпечивши йому належну освіту.

🎓 Сьогодні її онук успішно будує власне життя, радуючи бабусю своїми досягненнями. Вона є для нього найріднішою та найближчою людиною.

🫶 Від самого початку повномасштабного вторгнення, Людмила Іллівна активно допомагає українським захисникам. До переїзду вона готувала смачні страви для воїнів, особливо пиріжки, ставлячись до кожного як до власної дитини.

🍲 На Зіньківщині вона продовжує свою волонтерську діяльність, підтримуючи Збройні Сили України та односельчан. Для неї волонтерство – це не просто діяльність, а невід’ємна частина її життя, покликання, що стало її суттю.

🌟 Хоча життя Людмили Ломаки, як і багатьох українців, сповнене випробувань, вона зберігає оптимізм та ініціативність. Її сила духу вселяє надію, а готовність допомогти підтримує тих, хто втратив опору. Вона активно займається вирощуванням овочів, приготуванням домашньої консервації та передає її військовим, а також налагоджує контакти з благодійними фондами для збільшення допомоги.

🇺🇦 Сучасна війна – це не лише боротьба на передовій. Жінки в тилу відіграють надзвичайно важливу роль, об’єднуючи українців у їхньому прагненні допомогти країні. На Зіньківщині таких жінок – тисячі. Висловлюємо щиру вдячність кожній за їхню працю, стійкість та небайдужість. Разом ми – незламна сила, і Перемога обов’язково буде за Україною!