Іларіонівська громада схиляє голову у скорботі… На 72-му році життя пішла у засвіти Лариса Володимирівна Горяйнова …

Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Ларису Володимирівну — талановитого керівника, невтомного та самовідданого вчителя, прогресивного директора школи, особистість справді неординарну та яскраву.

За роки своєї плідної діяльності Горяйнова Л. В. виховала не одне покоління, розв’язала тисячі життєвих задач і рівнянь. Та раптом списався у руках учительки той шматочок шкільної крейди, без якого себе не уявляла, обірвалася ниточка життя…
Доля не пестила Ларису Володимирівну. Все, чого досягла у своєму житті – це завдяки праці, постійному самовдосконаленню, життєвому оптимізму.
…У далекому 1982 році Лариса Горяйнова стала заступником директора з навчально-виховної роботи, а з 1985 року – директором Первомайської школи. Протягом 30 років на цій посаді Лариса Володимирівна досягла значних успіхів в організації як педагогічного, так і дитячого колективів. Під її керівництвом школа займала лідируючі позиції з -поміж закладів загальної середньої освіти Синельниківщини, відзначена обласними та державними нагородами.
Лариса Горяйнова неодноразово обиралась депутатом Мар’ївської сільської ради, Синельниківської районної ради, Іларіонівської селищної ради, зарекомендувала себе активним громадським діячем, вирішуючи багато питань на користь громади.
…Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих — тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя, учням, колегам, країні. Лариса Володимирівна була саме такою : мудрою, наполегливою людиною, великим працелюбом, талановитим керівником, гарною бабусею. Завжди виношувала нові, цікаві ідеї, невтомно творила і плекала рідну школу, якою жила до останнього подиху.
…Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність».
Нехай світлий, добрий спомин про Ларису Володимирівну назавжди залишиться в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із нею, кого вона навчала…