Інтервальне голодування, як дієтична тенденція, набуло неабиякої популярності. Дослідження показують, що подовження періодів голодування може позитивно впливати на метаболізм, стимулювати процеси клітинного відновлення та, потенційно, сприяти збільшенню тривалості життя. Однак, дієтологи наголошують, що пропускати прийоми їжі – не є універсальним рішенням і може нести певні ризики для людей з хронічними захворюваннями.

Інтервальне голодування передбачає обмеження прийому їжі певним часовим вікном протягом дня, найчастіше – до восьми годин, залишаючи близько 16 годин для голодування. Існують і інші варіації такого харчування, як-от схема 5:2, яка передбачає обмеження калорій у певні дні тижня, а не години.

Аналіз даних понад 19 000 дорослих учасників виявив цікаву закономірність. Науковці встановили, що особи, які обмежували свій прийом їжі до восьми годин на день, мали більш ніж удвічі вищий ризик розвитку серцево-судинних захворювань (захворювань серця та судин) порівняно з тими, хто харчувався протягом 12–14 годин. Підвищений ризик серцево-судинних захворювань означає, що існує вища ймовірність розвитку серцевих проблем, таких як інфаркт або інсульт, залежно від індивідуальних факторів здоров’я, способу життя та медичної історії.

Ануп Місра, провідний ендокринолог, також дослідив переваги та потенційні ризики інтервального голодування. Згідно з його висновками, численні дослідження підтверджують, що інтервальне голодування може сприяти зниженню ваги, покращенню чутливості до інсуліну, нормалізації артеріального тиску, оптимізації ліпідного профілю та навіть мати протизапальний ефект. Однак, важливо враховувати індивідуальні особливості організму та консультуватися з лікарем перед початком застосування цієї дієти, особливо за наявності хронічних захворювань.

Раніше ми вже розповідали про дієту «вуличної кішки», яка набирає обертів у світі. Ця дієта, як і будь-який інший підхід до харчування, потребує зваженого підходу та розуміння її принципів.