🗣️ Інтерв’ю з Василем “Піратом”, командиром розрахунку ЗРК: про війну, екіпаж та бойову машину як єдиний організм

—

“Пірате, розкажіть про себе.
Я — офіцер, начальник обслуги бойової машини. На фронті з перших днів повномасштабного вторгнення.

—

Як ви прийшли до ППО?
Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет за спеціальністю «Управління транспортом». Пройшов військову кафедру. Після початку повномасштабного вторгнення одразу повернувся з-за кордону та вступив до Білоцерківського зенітного ракетного полку. Там пройшов курс підготовки та був направлений до бойового підрозділу.

—

Як ви потрапили в бойову машину?
Спершу мене призначили на ОСУ командиром машини. Потім почав працювати зі «Штормером». Машини я спочатку не знав, але швидко освоївся завдяки допомозі екіпажу. Були хлопці, які вже пройшли навчання. Освоював машину прямо в полі. Пропрацював кілька місяців і поїхав на навчання.

—

Згадуєте перший успішний бойовий запуск?
Так, збив Орлан, а потім — Су-25.

—

Пам’ятаєте свої емоції тоді?
Емоції? Якщо чесно, не пригадаю. Ти на полі бою, і головне — встигнути знайти ціль, вразити її та неушкодженими вийти. Немає часу на емоції. Ми сприймаємо це як звичайну роботу. Екіпаж завжди реагує з гордістю, але без зайвої ейфорії — кожен усвідомлює відповідальність.

—

А яка робота запам’яталась найбільше?
Напевно, той день, коли ми збили три цілі за 20 хвилин. Навіть за 17 хвилин.

—

Ви згадували, що бойова машина — це “єдиний організм”. Що ви маєте на увазі?
У машині кожен член екіпажу виконує свою критичну функцію. Без злагоджених дій успіх неможливий. Ми — команда, яка працює синхронно. Це стосується не лише бою, а й побуту: у бліндажі, як і в бойовій машині, кожен виконує свою роботу. Але, як і в бойовій машині, кожен може взяти на себе роль іншого. Неважливо, чи це чистити картоплю, чи підстрахувати в бою.

—

Ваш екіпаж, хто з вами поруч?
Хлопці молоді, заряджені, більшість до 30 років. Усі — справжні фахівці, мотивовані. Мене вражає, як швидко вони навчаються, як підтримують одне одного. Це справжнє братерство.

—

Ви — повний кавалер ордену “За мужність”. Розкажіть про це.
Перший орден отримав за знищення Су-25. Загалом, за моєю статистикою, понад сотня уражених цілей: дрони, літаки, ракети, навіть вертоліт (хоча це не було офіційно підтверджено). Працював на різних гарячих напрямках.

—

Яке ваше найбільше випробування на війні?
Це, мабуть, відповідальність за екіпаж. Надзвичайно важко, коли кожен день — як на лезі. Але ми тримаємося.

—

Чи думали, що будете робити після війни?
Чесно кажучи, не знаю. Все залежить від обставин. Якщо буде можливість служити ближче до дому — можливо, залишуся. Але зараз найважливіше — це безпечне небо над Україною.

🔹 Командир розрахунку “Пірат” — це приклад рішучості, професіоналізму та командної відданості. Його історія — це не лише про техніку, а й про людей, що завжди готові допомогти одне одному.