У прифронтових містах поблизу передової користується популярністю секс-індустрія.

Про це йдеться у розлогому матеріалі видання «Вчасно» з посиланням на анонімні розповіді жінок, якы надають ці послуги, та їхніх клієнтів.

У яких містах Донеччини працюють

Вікторія надає інтимні послуги за гроші ось уже три роки. Приїздить до Костянтинівки — міста, яке окупанти щодня розносять дронами та авіабомбами — у «відрядження» на два-три тижні.

«Я з Хмельницького, зараз живу в Києві і приїжджаю сюди. Кожні два місяці буваю тут по 2−3 тижні, потім їду додому і повертаюся знову. Буває, що доводиться вириватися позапланово. Хлопці питають, шукають нас. Тому ми приїжджаємо. Так багато хто робить — живе в іншому місці, а тут працює. Грошей вистачає, клієнтів також. Є й постійні, бувають разові. Моя знайома взагалі має трьох „постійників“, які покривають усі її витрати. Тобто варіантів, як працювати, багато», —розповідає Вікторія.

Дівчина розповідає, що вона та її колеги дістаються потягами або автівками до Донецької області. Далі вже їдуть хто куди: до Слов’янська, Краматорська чи Добропілля. У прифронтових містах орендують квартири, де й надають сексуальні послуги.

Дівчата кажуть, що більше бояться «облав» поліції, ніж зґвалтування від клієнтів.

Водночас, каже інша секс-працівниця, її колег уже немає в Покровську, принаймні серед тих, хто туди їздив або час від часу жив під час «роботи».

Ніхто нікого не примушує

Дівчата розповідають, що всі моменти обговорюють з клієнтами наперед. Тому випадків, що чоловіки «переламували» чи змушували секс-працівниць робити те, чого вони не хотіли, не було.

«Коли дівчину запрошують — усі моменти одразу проговорюють: оплату, контрацепцію, вид сексу, який хоче отримати клієнт. І випадків, коли дівчат „переламували“ чи змушували, не було. Ми працюємо з дівчатами, запитуємо у них, надаємо юридичні послуги. І от таких проблем у них не буває, зокрема й тому, що подібні проблеми не потрібні самим чоловікам. Якщо він може замовити такі послуги, то навіщо їм одразу заплямовувати свій номер і себе?» — розповідає параюристка Наталія Зеленіна з Краматорська.

Секс-працівниці Наталія та Катерина стверджують, що поширений стереотип щодо того, що вони нікому не можуть відмовити, відійшов у небуття разом з 90-ми роками.

За їхніми словами, під час надання інтимних послуг за гроші жінки можуть отримувати і задоволення, хоча й не завжди. Проте насильство недопустиме — для цього вони носять з собою перцеві балончики і мають встановлений екстрений номер або подруги, або поліції.

«Ми — не секс-ляльки. Наші бажання теж враховуються. Тим паче, чоловікам, навпаки, цікавіше, коли вони знають, що мені приємно, а не я терплю якісь дії. Комусь можна просто підказати, хтось, навпаки, сам цікавиться, як зробити приємно й мені», — зауважує Наталія.

«Траса» — в минулому

За її словами, значно гірша ситуація у дівчат, які «працюють» на трасі. Вони шукають чоловіків, які проїжджають повз, тому не залишається навіть номера телефону клієнта. Притягнути до відповідальності кривдників таких працівниць буде важко. Проте зараз, на відміну від 1990-х років, секс-працівниць на трасі в рази менше.

«Таких секс-працівниць по всій Донецькій області — одиниці. Майже всі дівчата працюють через сайт чи особисті сторінки. І, звісно, вони завжди на зв’язку з тими людьми, які слідкують, де ця дівчина, хто з нею, щоб усе було безпечно», — розповідає Наталія Зеленіна.

Чи дійсно жінки з прифронтових територій масово «кидаються» у проституцію від безробіття

«Хтось писав, що у прифронтовій зоні жінки від безнадії проституцією займаються. Тому або у мене інший Донбас, або там мова про інші прифронтові зони. Бо тут є чим зайнятися, щонайменше — здавати кухню, собачу буду, хату чи кімнату. Це коштує тут шалених грошей. Там, де жила я, за ці роки бачила багато. Але безнадії та примусу дівчат до сексу — ні. Ескортниць, які приїжджають на дорогих машинах, дорого вдягнені, з макіяжем тощо — безліч. І, до речі, клієнтуру вони не всю беруть, а дуже перебирають», — розповідає військовослужбовиця Лада.

Вона зауважує, що інколи подібні зустрічі допомагають її побратимам «не акцентуватися» на дівчатах, які служать поряд з ними.

Скільки коштують секс-послуги

У виданні з’ясували, що у прифронтових містах середня вартість оральних секс-послуг — від 1 000 до 3 000 гривень і більше, так званої «класики» — від 4−5 тисяч. Водночас якщо оплата погодинна, то вартість такого задоволення може сягати від 15 до 20 тисяч за годину.

Існують як дорожчі, так і «бюджетніші» послуги, наприклад, якщо працівниця надає послуги умовно в автівці, у себе вдома чи виїжджає до клієнтів. Інші послуги чи забаганки, зокрема переодягання чи побажання щодо одягу, використання окремих девайсів тощо, оплачуються окремо.

Що кажуть юристи

Натомість правозахисник Михайло Шумлянський попереджає, що секс-індустрія досі кримінальна та небезпечна.

«Я мав справу з багатьма жінками, яким відмовили у заведенні кримінального чи адміністративного правопорушення за різними статтями. Спроба зґвалтування, пограбування. Фізичне насильство — лише частина того, що вони переживають, поки секс-послуги не декриміналізували. Врешті, навіть економічне насильство вони переживають часто», — каже експерт.

Раніше ми писали, що повії з усієї РФ їдуть «на заробітки» на окуповані території.