Інфекційний мононуклеоз: Причини, Симптоми та Ефективна Профілактика

Інфекційний мононуклеоз є поширеним гострим інфекційним захворюванням, яке часто називають “хворобою поцілунків” через його основний шлях передачі. Ця недуга спричинена вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ), що належить до сімейства герпесвірусів. Після проникнення в організм, вірус Епштейна-Барр націлюється на В-лімфоцити – ключові клітини імунної системи, що призводить до значних порушень як клітинного, так і гуморального імунітету. Клінічна картина інфекційного мононуклеозу характеризується синдромом загальної інтоксикації, генералізованим збільшенням лімфовузлів (лімфаденопатією), розвитком тонзиліту, а також збільшенням розмірів печінки та селезінки. Важливою діагностичною ознакою є також специфічні зміни в гемограмі, що спостерігаються під час захворювання.

Джерелом інфекції може бути як людина з вираженими формами захворювання, так і ті, хто має стерті, малосимптомні форми. Проте найчастіше вірус передається від вірусоносіїв – людей, які не мають жодних явних ознак захворювання, ані клінічних, ані лабораторних. Це робить виявлення джерела інфекції складним завданням.

Шляхи передачі інфекційного мононуклеозу різноманітні:

• Повітряно-крапельний (аерозольний): вірус поширюється з краплями слини при кашлі, чханні, розмові.
• Контактний: найпоширеніший шлях, через прямий контакт зі слиною, наприклад, при поцілунках, звідси й назва “хвороба поцілунків”.
• Гемоконтактний (кров’яний): передача може відбуватися під час медичних маніпуляцій, ін’єкцій, переливання крові, а також при статевих актах.
• Вертикальний (трансплацентарний): вірус може передаватися від інфікованої матері до плоду під час вагітності, що є особливо небезпечним.

Інкубаційний період інфекційного мононуклеозу може бути досить тривалим, від одного до чотирьох-шести тижнів. Це означає, що перші симптоми мононуклеозу можуть проявитися лише через місяць або навіть більше після контакту з вірусоносієм. У початковій стадії захворювання, особливо у дітей, можуть спостерігатися загальна млявість, зниження апетиту та незначне підвищення температури (субфібрилітет). Цей період може тривати до двох тижнів. Поступово самопочуття погіршується, температура тіла значно підвищується, лімфатичні вузли, особливо на шиї, помітно збільшуються та стають болючими, з’являється виражений біль у горлі, що нагадує ангіну.

Основними симптомами інфекційного мононуклеозу є:

• Головний біль та загальне нездужання, що призводить до відчуття втоми.
• Гострий біль у горлі, часто супроводжується збільшенням та почервонінням піднебінних мигдалин.
• Значне збільшення та болючість лімфатичних вузлів у ділянці шиї, паху та пахвових западин (лімфаденопатія).
• Стійке підвищення температури тіла.
• Збільшення селезінки (спленомегалія) та печінки (гепатомегалія), що може відчуватися як дискомфорт у животі.
• У деяких випадках, на 3-5 день захворювання, може з’явитися характерний висип на шкірі.

Профілактика інфекційного мононуклеозу є ключовим аспектом контролю поширення вірусу, оскільки на сьогоднішній день не існує вакцини проти вірусу Епштейна-Барр. Основні заходи профілактики зосереджені на дотриманні правил особистої гігієни, обмеженні контактів з хворими людьми та систематичному зміцненні імунітету.

Важливо регулярно мити руки з милом, особливо після перебування у громадських місцях, контакту з потенційно забрудненими поверхнями та обов’язково перед вживанням їжі. Слід уникати торкання обличчя руками, особливо рота та носа, адже це прямий шлях для інфекції. Також не рекомендується пити з чужих склянок, ділитися столовими приборами, посудом або напоями, щоб уникнути передачі слини.

Для запобігання поширенню вірусних інфекцій, включаючи мононуклеоз, варто уникати близького контакту з особами, які мають явні симптоми захворювання, такі як висока температура, кашель, нежить або загальне нездужання. Обмеження контактів з дітьми, у яких діагностовано мононуклеоз, особливо у ситуаціях, що передбачають спільне використання іграшок або посуду, є важливим заходом.

Зміцнення імунітету відіграє вирішальну роль у здатності організму протистояти вірусу Епштейна-Барр та іншим інфекційним агентам. Це включає дотримання збалансованого харчування, багатого на вітаміни та мінерали, регулярну фізичну активність, достатній сон та уникнення стресу. Своєчасне лікування будь-яких інших захворювань також важливе для підтримки загального стану організму та його захисних функцій. Пам’ятайте, що вірус Епштейна-Барр, який викликає інфекційний мононуклеоз, переважно передається через слину, тому уникайте поцілунків та використання спільних предметів побуту з хворими, щоб мінімізувати ризики інфікування.