День Державного Прапора України, встановлений Указом Президента України у 2004 році, відзначається щорічно 23 серпня. Цей день вшановує багатовікову історію українського державотворення та державну символіку незалежної України, виховуючи повагу до державних символів. Синьо-жовтий стяг є одним з найважливіших символів країни, що відображає національні традиції та ідентифікує територію.

Наступного дня, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності – найбільше державне свято, встановлене на честь ухвалення у 1991 році Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України. Ця подія стала відновленням історичної справедливості та результатом багаторічної боротьби українського народу за свободу.

У ХХ столітті український народ здобував державність кілька разів. Важливим етапом стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, яка підтвердила прагнення народу до самостійності та відродження національної культури. Акт про державну незалежність від 24 серпня 1991 року, спираючись на цю декларацію, був підтверджений Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, що стало найпереконливішим свідченням волі народу.

Постання суверенної України відіграло ключову роль у розпаді СРСР та ліквідації комуністичної тоталітарної системи. Незалежність України є запорукою вільного розвитку держав Європи та головною перешкодою для російського імперіалізму, який прагне поглинути Україну. В умовах сучасної агресії, боротьба за власну свободу та незалежність триває.

Державний Прапор України, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів, є символом національної єдності, честі та гідності. 4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України, а 28 січня 1992 року він був офіційно затверджений.

24 серпня 1991 року Україна відновила державну незалежність, оплачену великою ціною – життями тих, хто боровся за вільну Україну. Мільйони українців споконвіку мріяли про власну суверенну державу. Проголошення незалежності у 1991 році стало вінцем багатовікового прагнення українців до свободи.

Сьогодні незалежність України є гарантом вільного розвитку народів Європи та перешкодою для російського імперіалізму. Прагнення до свободи та чутливість до несправедливості – визначальні риси українців, що давали сили залишатися собою навіть у часи бездержавності. Здобуття незалежності – найвищий вияв свободи нашого народу.

Розпад СРСР став викликом для російських еліт, які продовжують плекати імперські амбіції. Без України Росія не може відновити свою імперську велич. Тому поглинання України, її ресурсів є ключовою передумовою для реалізації російського імперського проєкту.

Вільна українська держава, активне громадянське суспільство та потужні Збройні Сили – це фундамент, що захищає права людини та гарантує гідне майбутнє всім українцям.

Історія Державного Прапора України

Витоки кольорів Державного Прапора сягають часів Руського королівства XIII століття, коли синя та жовта барви використовувалися на гербі короля Данила. У Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівської землі билися під синім прапором із жовтим левом. Протягом століть гербом Руського воєводства залишався лев на синьому тлі, що символізував українські землі.

У 1848 році, під час Весни народів, відродився історичний символ – лев, разом із синьо-жовтими кольорами, що стали національним знаком українців Галичини. З того часу синьо-жовті прапори почали широко використовуватися, особливо військовими формуваннями.

На початку ХХ століття, після Лютневої революції в Російській імперії, синьо-жовтий стяг поширився всією Україною, ставши символом національно-визвольного руху. В Українській Народній Республіці він був офіційно затверджений 27 січня 1918 року. Незважаючи на заборони за радянських часів, українські кольори залишалися символом боротьби за свободу.

4 вересня 1991 року, після відновлення незалежності, національний синьо-жовтий прапор було піднято над Верховною Радою.

Незалежність України – маяк свободи. Відновлення незалежності у 1991 році призвело до розпаду Радянського Союзу. Україна стала прикладом життєздатності демократичних інститутів на пострадянському просторі, альтернативою авторитаризму. Перемога України у війні з Росією відкриє шлях до свободи для народів Російської Федерації та зміцнить демократичні устої Європи.

З 1991 року Україна відстоює свою незалежність. Москва постійно випробовувала її на міцність, вдаючись до економічного тиску, інформаційних війн та повномасштабної агресії. Росія окупувала частину української території, застосовуючи репресивні методи.

Шлях становлення незалежності має бути завершений повним визволенням усіх окупованих територій. Вільна Україна стане гарантом безпеки для всієї Європи.

Етапи боротьби за незалежність

Проголошення незалежності – свідчення безперервності українського державотворення.

Уперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки, демонструючи ознаки державності: територію, військо, грошову систему та дипломатичні відносини.

22 січня 1919 року відбулося об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в єдину державу, що продемонструвало можливість цивілізованого збирання українських земель.

15 березня 1939 року проголосили незалежність Карпатської України, яка стала символом боротьби українців за власну державність.

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. Згодом було створено Українську повстанську армію (УПА), яка протягом десятиліття боролася за незалежність України.

Наприкінці 1980-х – початку 1990-х років стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух, активізований Чорнобильською катастрофою. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, підтвердивши тисячолітню традицію державотворення.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, що стало незворотнім фактом історії.

Сьогодні, в умовах Війни за Незалежність, Україна відстоює свою свободу та незалежність, мир у Європі. Незалежність України – це маяк свободи для всієї Європи.

Як РФ намагалася знищити незалежність України?

З 2000 року Росія, під керівництвом Владіміра Путіна, розглядає розпад СРСР як катастрофу. За два десятиліття перед повномасштабним вторгненням, Росія вдавалася до провокацій, економічних та інформаційних війн. Конфлікт навколо Криму та Тузли у 1990-х роках став прелюдією до анексії півострова у 2014 році.

Помаранчева революція 2004 року, спроби розколоти Україну, економічний тиск (шантаж газом) та інформаційна війна були частиною російської стратегії. У 2010 році, після підписання Харківських угод, російський вплив посилився, активізувались агентурні мережі та пропаганда.

Путін використовує міфи часів холодної війни, культивуючи образ сильного лідера та використовуючи репресивний апарат. Пропаганда поширюється через медіа, кінематограф, шоу-бізнес, створюючи образ