28 червня Україна урочисто відзначає 29-ту річницю ухвалення свого Основного Закону — Конституції України. Цей день є не просто календарною датою, а державним святом, що закріплене у статті 161 самого документа, підкреслюючи його фундаментальну роль у житті країни.

Основний Закон України — це значно більше, ніж збірник юридичних норм. Це квінтесенція національної ідентичності, уособлення багатовікових прагнень українського народу до свободи та незалежності. Він є непорушним фундаментом взаємин між громадянином і державою, беззаперечною гарантією прав і свобод кожної людини, а також яскравим символом європейського вибору України, її цивілізаційного шляху.

Історія українського конституціоналізму сягає глибини століть, демонструючи тяглість правової думки на наших землях. Одним з перших визначних документів, що регулював суспільні відносини, була «Руська Правда» Ярослава Мудрого. Проте справжнім шедевром раннього українського конституційного права вважається Конституція Пилипа Орлика, ухвалена у 1710 році. Цей унікальний документ, що передував багатьом європейським конституціям, вже тоді закладав принципи розподілу влади та обмеження гетьманських повноважень, що свідчить про високий рівень політичної культури того часу. Подальші спроби конституційного будівництва були пов’язані з Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою, які також намагалися створити власні фундаментальні закони для організації державного життя.

Процес створення сучасної Конституції України 1996 року став епохальним моментом для новітньої історії держави. Ця «конституційна ніч» з 27 на 28 червня у Верховній Раді України була сповнена напруги, дискусій та пошуків компромісів. Проте, завдяки злагодженій роботі та прагненню до єдності, народні обранці змогли ухвалити документ, який завершив багатовіковий процес державотворення та заклав міцні основи для розвитку суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. Це був ключовий крок у самоідентифікації України як повноправного суб’єкта міжнародних відносин.

Сучасний Основний Закон закріплює ключові принципи: суверенітет і територіальну цілісність України, верховенство права, непорушність прав і свобод людини, розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. Він визначає Україну як унітарну державу, що особливо актуально в умовах зовнішніх викликів. Кожна його стаття є відображенням прагнень українців жити у вільній, справедливій та процвітаючій країні.

У сьогоденних реаліях, коли Україна протистоїть агресії та відстоює свій суверенітет, значення цього документа зростає багаторазово. Він є не просто декларацією, а дієвим інструментом захисту національних інтересів, фундаментом національної єдності та непохитності. Його положення є орієнтиром для проведення реформ, що наближають Україну до європейських стандартів демократії та правової держави. Розуміння та повага до Конституції України є обов’язком кожного громадянина, адже саме вона об’єднує нас навколо спільних цінностей.

До цієї визначної дати підготовлені актуальні інформаційні та історичні матеріали, що поглиблено висвітлюють:

• ключові меседжі щодо цінності Основного Закону;
• історичний розвиток українського конституціоналізму — від «Руської Правди» до Конституції Пилипа Орлика;
• процес створення Конституції 1996 року;
• відмінності української Конституції від формальних документів авторитарних режимів.

Переглянути матеріали можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1Tb6ib28LD_x2ID_TGGffkrIMoL3NTFn0/view?usp=sharing