Вступ

29 серпня – це особливий день в українському календарі, День пам’яті захисників України, які віддали своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність Батьківщини. Цей день, встановлений Указом Президента, є свідченням глибокої поваги та вдячності героям, чия самовідданість стала запорукою нашого майбутнього. Держава та суспільство вшановують пам’ять полеглих, усвідомлюючи, що збереження їхнього подвигу – це наш обов’язок перед прийдешніми поколіннями.

Уряд затвердив план заходів із відзначення цієї пам’ятної дати, що передбачає проведення меморіальних, інформаційних та національно-патріотичних заходів. Інститут національної пам’яті розробив тематичні матеріали, що покликані нагадати про мужність захисників під гаслом “Vincit qui meminit” – “Перемагає той, хто пам’ятає”.

Ключові повідомлення

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день пов’язаний з трагічною сторінкою російсько-української війни – виходом українських воїнів з оточення під Іловайськом у серпні 2014 року.

Російська агресія проти України, що розпочалася у 2014 році, призвела до багатьох трагічних подій, серед яких Іловайська операція стала однією з найболючіших. Ця битва мала значний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародну політику.

29 серпня 2014 року, під час виходу з оточення, українські воїни потрапили під шквальний вогонь агресора. Ця трагедія забрала життя 366 героїв, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, а 300 опинилися в полоні. Символом Дня пам’яті захисників України став сонях – як нагадування про героїзм воїнів та цінність життя.

Іловайськ – це не лише історія трагедії, але й свідчення незламності українського духу. Попри обман ворога, наші воїни демонстрували виняткову мужність і продовжували боротьбу. Цей день також нагадує про підступність та віроломність російського агресора, підкреслюючи, що будь-які домовленості з ним є небезпечними.

Ми згадуємо загиблих в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих захисників і захисниць України з 2014 року. Їхній подвиг стоїть в одному ряду з героїзмом усіх поколінь борців за волю України, від давніх часів до сьогодення.

Україна вже понад десять років веде запеклу боротьбу за свою незалежність. Кожен день війни – це випробування, яке вимагає максимальної жертовності. День пам’яті захисників України – це особлива нагода для всього суспільства зосередитися на вдячності та пошануванні, забезпечити збереження пам’яті про героїв для майбутніх поколінь. Бо справді, “Перемагає той, хто пам’ятає”.

Навіть в умовах воєнного стану, коли масові заходи неможливі, кожен може вшанувати пам’ять загиблих. Можна відвідати могили героїв, підтримати їхні родини, розповісти про їхні подвиги. Після перемоги ми продовжимо плекати традиції пам’яті: називатимемо вулиці на честь загиблих, висаджуватимемо меморіальні сквери, проводитимемо пам’ятні заходи. Створюються нові військові меморіали та Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть захисників.

Історична довідка

Відновлення незалежності України у 1991 році не зупинило прагнень Російської Федерації контролювати нашу державу. Посилення тиску відбулося з приходом до влади Володимира Путіна, чия політика характеризується культом особи, обмеженням свобод, нарощуванням силових структур та поверненням до імперських амбіцій. Починаючи з Чечні, Росія підбурювала сепаратистські рухи та провокувала конфлікти, врешті-решт розпочавши гібридну агресію проти України у 2014 році.

Сучасна російсько-українська війна розпочалася після Революції Гідності, головною вимогою якої було європейське майбутнє України. Трагічною ціною цієї боротьби стала Небесна Сотня. Втікши до Росії, Віктор Янукович закликав до військового вторгнення в Україну.

Скориставшись тимчасовим вакуумом влади, Росія розпочала агресію в Криму, використовуючи «зелених чоловічків». Вторгнення розпочалося 20 лютого 2014 року, коли російські військові, порушуючи міжнародні зобов’язання, почали блокаду українських військових частин. Європейський суд з прав людини підтвердив контроль РФ над Кримом з 27 лютого 2014 року.

У березні-квітні 2014 року російські спецслужби розхитували ситуацію на сході та півдні України, організовуючи антиукраїнські мітинги. Українські патріотичні сили чинили опір, захищаючи територіальну цілісність держави. План Росії щодо швидкого захоплення східних областей провалився, оскільки українські сили дали рішучий відсіч.

10 років боїв за Іловайськ – трагедія та незламність

З травня по серпень 2014 року українські підрозділи провели понад 40 операцій, звільнивши значну частину окупованих територій. Тривала боротьба за стратегічно важливий Іловайськ, яка почалася на початку серпня.

Перший штурм Іловайська українськими підрозділами та добровольчими батальйонами відбувся 6-7 серпня. Попри невдачу, українські сили змогли встановити блокпости навколо міста, фактично взявши його в напів оточення.

18 серпня українські силовики увійшли в Іловайськ, контролюючи більшу частину міста. Однак утримувати позиції було надзвичайно складно через безперервний обстріл з боку армії РФ.

Усвідомивши провал своїх планів, керівництво РФ вдалося до введення регулярних військ. У ніч з 23 на 24 серпня відбулося вторгнення значних російських сил, які, приховуючи свою приналежність, увійшли в Україну, прямуючи до Іловайська.

До 28 серпня російські війська та бойовики оточили українське угруповання сил АТО. Надавши гарантії безпечного виходу, російське командування обманом розстріляло українські колони 29 серпня. Ця трагедія забрала життя 366 українських воїнів, призвела до значних втрат і змусила українську сторону погодитися на перемир’я.

Спогади учасників боїв за Іловайськ

Зі спогадів учасників боїв за Іловайськ стає зрозумілою вся глибина трагедії та героїзму: “Нас чомусь відправили в Іловайськ. Усе якось одразу пішло косо-криво… Ми зайшли в Іловайськ 18-го ввечері… Наступної ноч – жахливий обстріл. Запустили ліхтарі, й було світло як удень, – такого не забудеш. І почалося – “гради”, міномети… А потім стало відомо – вихід з Іловайська неможливий… День Незалежності запам’ятали надовго – це був страшний обстріл. Ми вже розуміли, що ми оточені, й прийшов відчай. І ми кричали пісні. 27-го числа була спроба прориву. 28 серпня оголосили режим тиші. А вранці почався вихід колони. Було страшно. Це була дорога на Грабське, пряма. Спалені машини стояли на шляху. Ми проїхали повз бійців 93-ї бригади, – вони мали нас замикати. До Многопілля ми взагалі їхали спокійно, вже розслабились, думали, що все закінчилося – постійні обстріли, смерті… Ми, наївні, тоді вирішили, що все позаду. Агрономічне проїхали. Там “Миротворець” і “Дніпро-1” стояли. Ми зустріли військове керівництво, вони саме вели переговори з росіянами – на яких умовах нам дають коридор… Потім була команда “по машинах”. Ми вирушили в бік Красносільського – і тоді почався перший мінометний обстріл. Потім знову: “Колона! Рух!”. Маяв білий прапор. Колона розтяглась і ми рушили. І тут по нас відкрили вогонь, і почався просто розстріл колони. “Зелений коридор” перетворився на коридор смерті. Ця дорога була в них добре пристріляна, тож кожен постріл був прицільним. Ми просто не могли повірити очам. Іловайськ розділив життя на «до» і «після». Так, як було «до», вже ніколи не буде. Ці картинки постійно зринають у пам’яті, й від них неможливо сховатися”.

Зі спогадів іншого учасника: “А потім був Іловайськ. Від смерті нас тоді врятувала 90-річна місцева жителька, у квартирі якої ми переховувалися… Коли ми зайшли в місто, у мене було шосте чуття, що щось станеться… І буквально за 15 хвилин почався обстріл. Ми йшли у хвості колони, прикривали. Я почув чергу – повертаюсь Тарас [Костанчук – авт.] лжить. Я до нього. Підняв. Бачу, що живий – і в цей момент мені в ногу потрапляє куля. Я з Тарасом дострибав на одній нозі до будинку, почав гукати про допомогу, але вже ніхто не чув – всі відійшли. Скоро зрозуміли, що ми в оточенні. Треба було вибратися з Іловайська. Вирішили їхати до мене в Макіївку. Їхали по одному. На блок-посту між Іловайськом і Макіїівкою я чую: “Євгєній Міхайловіч, виходітє із машини”… “Ну прівєт, зємєля! Бил би другой дєнь, то я б тєбя забрал на подвал. а так єдь”.

Ще один з учасників зазначає: “Головна проблема Іловайська, на мою думку, – незлагодженість між підрозділами. Я був там з 10 по 22 серпня. Ніхто не знав, що роблять інші підрозділи, і що робити їм. Перед тим, як ми туди їхали, нам казали, що що там десь із сімдесят “ополченців”, яких треба вибити. І ми за добу повернемося назад. Приїхали, а нам військові кажуть: “Ви що! Там такий укріпрайон!” А тим часом нам розповідають, що все чудово, що оточення не буде”.

З показань потерпілого військовослужбовця ЗС України: “Наша колона слідувала по раніше узгодженому маршруту. Одночасно з цим, неподалік околиці с. Чумаки ми потрапили у засідку та були розстріляні з декількох БМП та танків, крім цього, по колоні вівся потужний артилерійський вогонь, у тому числі з мінометів та АГС-ів. Указаний розстріл супроводжувався постійним вогнем зі стрілецької зброї. Намагаючись покинути зону обстрілу, частина колони в хаотичному порядку розпочала рух у зворотному напрямку та направилась до населеного пункту Новокатеринівка, але потрапила до другої засідки та була обстріляні зі стрілецької зброї, ПТУРів та великокаліберних кулеметів.”

Всеукраїнська акція пам’яті “Сонях”

День пам’яті захисників України, що відзначається 29 серпня, обрано невипадково. Саме цього дня у 2014 році, під час російсько-української війни, відбувся прорив українських військ з оточення під Іловайськом. Трагічні події розгорталися на полях соняхів, тому сонях став символом Дня пам’яті захисників України, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Закликаємо всіх українців долучитися до щорічної акції пам’яті “Сонях”. Виготовте стилізовані соняхи з тканини та носіть їх на одязі як знак поваги до наших захисників. Важливо залучати до цього дітей та молодь, щоб виховувати шанобливе ставлення до героїв змалку.

Рекомендується виготовляти сонях з 15 жовтих пелюсток, розміром 23х12 мм, з чорним фетровим колом посередині. Детальні інструкції з виготовлення доступні за посиланням.

Розміщуючи сонях на одязі 29 серпня, ви демонструєте свою увагу, шану та повагу до пам’яті захисників України. Теле- та радіоорганізації зобов’язані транслювати зображення соняха у цей день, відповідно до рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Корисні тематичні посилання

Для глибшого ознайомлення з історією російсько-української війни та вшанування пам’яті героїв, пропонуємо скористатися ресурсами Українського інституту національної пам’яті: інтерактивною картою вторгнення, віртуальним музеєм російської агресії, тематичними матеріалами, брошурами та фільмами.

Також корисними будуть матеріали щодо правил ведення мовлення у дні пам’яті та законодавчі акти, що стосуються російської агресії.

Ознайомтеся з історіями боротьби, спогадами учасників та аналізом ключових подій війни.

« повернутися