За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

29 серпня Україна вшановує День пам’яті захисників, полеглих у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Цей день, встановлений Указом Президента України, є нагадуванням про героїзм військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за Батьківщину. Обов’язок держави і суспільства – зберегти та гідно вшанувати пам’ять наших захисників.

План заходів із відзначення цієї пам’ятної дати на 2025 рік, затверджений Кабінетом Міністрів, передбачає розроблення методичних і інформаційних матеріалів. Заклади освіти можуть використати їх під час першого уроку, залучаючи ветеранів.

Український інститут національної пам’яті підготував матеріали, що роблять особливий акцент на ролі жінок у боротьбі за незалежність України. Жінки завжди брали активну участь у захисті держави: від зброї до забезпечення тилу, рятування дітей та збереження пам’яті про героїв. У сучасній війні загинуло багато жінок-військовослужбовиць, чимало з яких відзначені державними нагородами. Так, 257 жінок отримали державні нагороди за участь в АТО/ООС, 9 з них – посмертно, понад 4500 – відомчі відзнаки.

Ключові повідомлення

29 серпня – День пам’яті захисників України. Ця дата пов’язана з одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни – виходом українських воїнів з оточення під Іловайськом у серпні 2014 року. Трагічні події розгорталися на полях соняшників, що стало символом Дня пам’яті, уособлюючи мужність і життя.

Під час виходу з оточення під Іловайськом загинуло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 потрапили в полон. Іловайськ – це символ української незламності та подвигу. Пам’ятаймо, що, попри втрати та обман ворога, наші воїни не здалися, а продовжили боротьбу.

Цей день також нагадує про підступність російського агресора. У цей день ми згадуємо загиблих в Іловайській трагедії та десятки тисяч полеглих з 2014 року, серед яких багато жінок. Вони боролися за українську державність, патріотизм та небайдужість до суспільних процесів. Особливу увагу слід приділити долям жінок у війні, адже їхній героїзм, волонтерство та турбота про близьких розкривають злочинну природу війни.

В українській армії значно зросла кількість жінок, які демонструють високий професіоналізм і сміливість на передовій і в тилу. На початок 2025 року в ЗСУ служить понад 70 000 жінок – це один із найвищих показників у світі.

Україна понад 11 років веде боротьбу за незалежність. Ми платимо велику ціну, але прагнемо, щоб пам’ять про загиблих Героїв і Героїнь залишилася живою та дієвою.

Поки триває воєнний стан, ми не можемо зібратися на масові заходи, але можемо вшанувати пам’ять полеглих, прийшовши до місць їх поховань або підтримавши їхні родини.

Після перемоги ми плекатимемо нові традиції пам’яті: називатимемо вулиці на їхню честь, висаджуватимемо сквери, засновуватимемо стипендії, проводитимемо заходи. Вже створюються сектори військових поховань та Національне військове меморіальне кладовище.

Історична довідка

Сучасна російсько-українська війна розпочалася після Революції Гідності, головною вимогою якої було повернення України до європейського шляху розвитку. Російська Федерація скористалася тимчасовим вакуумом влади та розпочала агресію, окупувавши Крим у лютому 2014 року. Збройна агресія РФ проти України розпочалася 20 лютого 2014 року.

У березні–квітні 2014 року російські спецслужби розхитували ситуацію на півдні та сході України, організовуючи антиукраїнські мітинги. У відповідь патріотичні сили чинили спротив, зберігаючи територіальну цілісність держави. Росія приступила до реалізації плану «Новоросія», проте боєздатні частини ЗСУ, підрозділи МВС, Нацгвардії та добровольчі формування зламали намір агресора. Влітку 2014 року російські гібридні сили зазнавали значних втрат. 23–25 серпня на територію Донецької та Луганської областей зайшли вісім батальйонно-тактичних груп ЗС РФ, розпочавши новий виток ескалації.

Бої за Іловайськ

За травень–серпень 2014 року українські підрозділи провели понад 40 операцій, звільнивши дві третини окупованих територій. Сили АТО поступово брали ситуацію під контроль, локалізуючи угруповання ворога.

З 11 серпня 2014 року Штаб АТО планував операцію з розгрому сил «ДНР» і «ЛНР» та завершення зачистки Іловайська. Це дало б змогу блокувати незаконні озброєні підрозділи у Донецьку.

Іловайськ був стратегічно важливим містом. Боротьба за нього тривала від початку серпня 2014 року. Перший наступ на місто здійснили підрозділи ЗСУ та добровольчі батальйони. За 3 дні добровольчі батальйони «Азов», «Донбас» і «Шахтарськ» знову пішли на штурм. Вони змогли виставити 4 блокпости навколо міста, фактично взявши його в напів оточення.

18 серпня українські силовики увійшли в Іловайськ, взявши під контроль більшу частину міста. Проте утримувати позиції було складно через шквальний вогонь армії РФ.

У ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулося наймасштабніше вторгнення ЗС РФ дев’ятьма батальйонно-тактичними групами, які увійшли на територію України. На російській військовій техніці замаскували тактичні знаки та нанесли розпізнавальні позначки українських підрозділів.

До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО. Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів, але ці підрозділи були укомплектовані переважно нещодавно мобілізованими бійцями.

Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони із засідок. Унаслідок підступності окупанта українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Вторгнення російських військ та іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я, що призвело до підписання Мінської угоди 5 вересня.

Українське жіноцтво у війні

Сучасні Захисниці України стоять в одному ряду з попередніми поколіннями борців за свободу. Жінки брали участь у боротьбі за незалежність, служили в армії, були розвідницями, зв’язковими, медиками. Під час Першої світової війни Олена Степанів стала першою українською офіцеркою.

Не менш значущою була участь жінок в Українській Центральній Раді, ОУН та УПА. Вони були підпільницями, розвідницями, зв’язковими, учасницями похідних груп. У Червоній армії жінки служили в авіації, на флоті, в піхоті, розвідці, зв’язку. У тилу вони працювали на військових підприємствах, у сільському господарстві, будували протитанкові рови. Жінки виступали в різних іпостасях: дружина, мати, хранителька пам’яті, партизанка, військовослужбовиця.

Під час Другої світової війни з’явилися мовні відповідники чоловічих професій у жіночому роді: кулеметниця, танкістка, автоматниця, розвідниця. Жінки брали участь у дисидентському русі 1950–1980-х років, підтримуючи чоловіків-правозахисників та стаючи засновницями організацій.

Додаток 1. Жіночі історії

Ярина Чорногуз – поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, бойовий медик, розвідниця. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року. Служить у 140-му окремому розвідувальному батальйоні морської піхоти. Увійшла до топ-50 лідерок України за версією «Forbes» 2023 року. Авторка збірок поезій.

Наталія Бабеуш – маріупольчанка, яка два місяці готувала їжу для людей у підземеллі «Азовсталі». Вона зголосилася готувати, щоб підтримати понад 40 людей, серед яких були діти.

Валентина Макаренко – волонтерка, вокалістка. Після загибелі батька на фронті пішла служити до Сил оборони України, стала кулеметницею 4-ї окремої танкової бригади. Загинула 9 січня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Марина Гриценко (позивний «Мері») – бойова медикиня, пластунка. Загинула на фронті 7 серпня 2025 року. Була стрільцем-санітаром у 3-й окремій штурмовій бригаді. Нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Додаток 2. Спогади про Захисниць України

Вікторія Рощина – журналістка, закатована в російському полоні. Працювала на «Громадському», висвітлювала події на окупованих територіях. Зв’язок із нею обірвався 3 серпня 2023 року, коли вона планувала потрапити на окуповані території через Росію. За офіційною версією, померла під час етапування.

Тетяна Кулик – телеведуча, журналістка. Загинула разом із чоловіком під час російського обстрілу 26 лютого 2022 року. Її будинок було зруйновано шахедом.

Жанна Каменєва – волонтерка з Бучі. З 2014 року їздила на Донбас, допомагала дітям та військовим. 5 березня 2022 року була розстріляна російськими військовими разом із пасажирами під час евакуації з Бучі.

Додаток 3. Всеукраїнська акція пам’яті «Сонях»

29 серпня обрано Днем пам’яті захисників України через трагічні події під Іловайськом у серпні 2014 року, коли багато українських воїнів загинуло на полях соняшників. Сонях став символом Дня пам’яті.

Українців закликають долучитися до акції «Сонях», виготовляючи символічні соняхи з тканини та розміщуючи їх на одязі. Це спосіб висловити шану та повагу до захисників і захисниць України. Рекомендується залучати дітей до виготовлення символів пам’яті.

Відео з інструкціями з виготовлення символу «Сонях» доступне за посиланням. Теле- та радіоорганізації зобов’язані розміщувати зображення соняха під час трансляцій у День пам’яті.

Додаток 4. Матеріали Українського інституту національної пам’яті про жіночі історії

«Україна – це країна героїв» – соціальний ролик, присвячений вшануванню військових, які загинули за незалежність України. Нагадує, що війна триває з 2014 року, а життя полеглих – це ціна свободи.

Проєкт “Жінки, які загинули за Україну” – серія відео від Жіночого ветеранського руху, що розповідають про загиблих посестер та їхній вибір захищати Батьківщину.

Календарі та плакати «Українські жінки ХХ століття» представляють видатних жінок в історії України.

Видання Інституту:

«Дівчата зрізають коси» – книга зі спогадами 25 жінок-військових про бойові операції, побратимів та становище жінки в українському війську.

«Свідчення про війну. Чернігівська та Городнянська громади» – матеріали вуличну виставку, що документують свідчення мешканців, які пережили окупацію.

Інформаційні матеріали до Дня пам’яті захисників України (Міністерство у справах ветеранів України).

Біла книга антитерористичної операції на сході України (2014-1016).

Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 621.

Правила ведення мовлення у дні трауру.

Підбірка матеріалів про історичний контекст російсько-української війни.

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах: «Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває).

Інформаційні матеріали до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України.

Брошура «2014: початок російсько-української війни».

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну».

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію.

Фільм-реквієм «Імена на стінах».