У сучасному бізнес-середовищі оренда персоналу та аутсорсинг працівників стають дедалі поширенішими моделями взаємодії між суб’єктами господарювання. Ця практика, що передбачає наймання працівників однією компанією для виконання ними роботи в іншого роботодавця в Україні, вимагає чіткого розуміння та неухильного дотримання чинного законодавства. Детальні роз’яснення щодо регулювання таких трудових відносин надають фахівці управління інспекційної діяльності у Полтавській області, підкреслюючи ключові аспекти для всіх зацікавлених сторін.
Діяльність суб’єктів господарювання, які здійснюють оренду персоналу, тобто наймають працівників для їх подальшого працевлаштування в іншого роботодавця на території України, суворо регламентується Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, а також іншими нормативно-правовими актами. Метою такого регулювання є забезпечення соціального захисту працівників та запобігання зловживанням у сфері зайнятості населення.
Згідно зі статтею 39 Закону України «Про зайнятість населення», суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з наймання та надання працівників, зобов’язані дотримуватись певних умов та вимог. Направлення працівників можливе лише за умови, що це положення передбачено колективним договором компанії, яка надає послуги з оренди персоналу. Крім того, обов’язковою є наявність згоди первинної профспілкової організації або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу. До основних обов’язків таких роботодавців належать:
1) Укладення офіційного договору з роботодавцем, що приймає працівника, який чітко визначає умови застосування праці найнятого персоналу;
2) Забезпечення виплати працівникові заробітної плати, яка не може бути нижчою за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, а також не меншою, ніж заробітна плата, яку отримує працівник у роботодавця, що приймає, за виконання аналогічної роботи;
3) Гарантування працівнику часу роботи та відпочинку відповідно до умов, що визначені для штатних працівників роботодавця, що приймає. Це включає умови колективного договору та правила внутрішнього трудового розпорядку;
4) Своєчасне нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на користь працівника, забезпечуючи його соціальний захист;
5) Неперешкоджання укладенню прямого трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого фактично виконувалися роботи, якщо працівник виявить таке бажання.
Важливо зазначити, що суб’єкт господарювання може надавати послуги з оренди персоналу фізичним особам, укладаючи з ними відповідні договори про надання послуг. Однак існують чітко визначені заборони щодо направлення працівників на робочі місця до роботодавця, що приймає, якщо:
1) Протягом останнього року відбулося скорочення чисельності або штату працівників у приймаючого роботодавця;
2) Не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;
3) Передбачається залучення працівників для виконання робіт у шкідливих, небезпечних або важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення», суб’єкти господарювання, які здійснюють аутсорсинг працівників для виконання роботи в Україні в інших роботодавців, зобов’язані подавати відповідним територіальним органам виконавчої влади, що відповідають за державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб. Порядок подання цих відомостей, а також форма звітності, встановлені центральним органом виконавчої влади.
Зокрема, наказом Міністерства соціальної політики України від 03.06.2019 № 851, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.07.2019 за № 717/33688, затверджено форму звітності № 1-ПА (квартальна) «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні» (далі – форма звітності № 1-ПА) та Порядок подання форми звітності № 1-ПА (далі – Порядок). Згідно з Порядком, форма № 1-ПА подається щоквартально до міських, районних та міськрайонних центрів зайнятості не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Якщо цей день припадає на вихідний або святковий, строк переноситься на перший робочий день. Звітність може бути подана як в електронному вигляді з електронним підписом, так і в паперовому вигляді із засвідченням підписом керівника.
Суб’єкти господарювання, що надають послуги з оренди персоналу за укладеними трудовими договорами, заповнюють розділ II форми звітності № 1-ПА. Необхідно пам’ятати, що неподання або порушення порядку подання відомостей про працевлаштованих осіб тягне за собою накладення штрафу. Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», розмір штрафу становить двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення. Це підкреслює важливість відповідального ставлення до дотримання всіх норм законодавства у сфері зайнятості.
