Ініціатива та активна громадянська позиція завжди були рушійною силою у розвитку демократичного суспільства. Коли йдеться про місцеве самоврядування, роль кожного його учасника, а особливо депутатів місцевих рад, набуває особливого значення. Адже саме вони є прямими представниками інтересів громади та мостом між владою і народом.
Законодавство України чітко визначає права та обов’язки обранців громади. Зокрема, стаття 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» надає депутату невід’ємне право вносити власні пропозиції та зауваження до порядку денного засідань ради та її виконавчих органів. Це стосується як самого переліку питань для обговорення, так і їхнього змісту та способу розгляду. Таке положення є наріжним каменем ефективного функціонування місцевого самоврядування, забезпечуючи плюралізм думок та представництво широкого спектру інтересів громади.
Фундаментальні принципи народовладдя закріплені у статті 5 Конституції України, яка проголошує, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Це означає, що місцеве самоврядування є не просто адміністративною одиницею, а ключовою ланкою демократичного суспільства, де кожен голос має значення, а представники громади повинні мати можливість повноцінно виконувати свої функції. Право депутатів на формування порядку денного є прямим втіленням цього конституційного принципу.
Однак, в умовах сучасної України, на 33-му році незалежності та 3-му році повномасштабної війни, іноді спостерігаються ситуації, які викликають занепокоєння щодо дотримання цих принципів. У деяких прогресивних українських громадах, попри чіткі законодавчі норми, міські голови та окремі депутати, що, ймовірно, захищають власні інтереси чи значні премії, наполягають на тому, що лише міський голова може одноосібно формувати порядок денний. Така позиція суперечить духу демократії та чинному законодавству, ставлячи під сумнів саму роль депутатів місцевих рад.
Виникає справедливе питання: яка ж тоді справжня роль депутатів у такій раді? Чи їхня функція зводиться лише до механічного натискання кнопок під час голосування, чи вони мають бути активними учасниками формування політики громади, контролюючими органами та виразниками волі своїх виборців? Це критична дилема, яка стосується не лише окремих персоналій, а й майбутнього демократичного розвитку країни. Зупинити потенційну диктатуру на місцях і відновити повноцінну функціональність місцевого самоврядування – це завдання, що стоїть перед відповідальними депутатами та активними громадянами.
Демократія – це постійний процес, який вимагає пильності та активної участі. Забезпечення прозорості, дотримання закону та поваги до прав кожного депутата є запорукою сильного та дієвого місцевого самоврядування. Кожен депутат місцевої ради має не лише право, а й обов’язок використовувати свій голос і свої повноваження для захисту інтересів громади та забезпечення функціонування демократичних механізмів. Це особливо важливо під час війни, коли єдність та ефективність на всіх рівнях влади є критично важливими. Надання можливості депутатам вільно вносити питання до порядку денного – це не примха, а необхідна умова для здорового функціонування демократичного органу та відображення реальних потреб української громади.
Фото: Олег Гриб
