19 червня відбулася значна подія, що змінила уявлення про потенціал іранського ракетного арсеналу. Вперше було зафіксовано застосування нової іранської ракети середньої дальності, яка несе незвичайну бойову частину. Замість традиційного моноблоку, ця іранська ракета з суб-боєприпасами містить близько 20 окремих елементів, що є суттєвою інновацією. Ця атака була спрямована на місто Азор, розташоване поблизу Тель-Авіва, що підкреслює зростаючу загрозу для регіональної безпеки.

Технічні характеристики цієї нової зброї викликають серйозне занепокоєння. За інформацією, кожен із суб-боєприпасів містить приблизно 2,5 кг вибухової речовини. Бойова частина ракети розкривається на висоті близько 7 кілометрів, після чого ці снаряди розсіюються в радіусі до 8 кілометрів. Такий механізм дії значно збільшує площу ураження та створює серйозну небезпеку для цивільного населення, оскільки уламки та нерозірвані елементи можуть падати на великій території, перетворюючи житлові райони на зони підвищеної небезпеки. Це підкреслює, що такий новий тип ракет є не просто військовою загрозою, а й прямим викликом безпеці мирного населення.

Новий тип – нова загроза для мирного населення

Хоча точний тип цієї ракети досі не встановлено, серед можливих варіантів експерти називають Khorramshahr-4, відому також як Kheibar. Спочатку її бойову частину було названо касетною, але з огляду на особливості конструкції, порівняння з роздільною головною частиною (РГЧ), що використовується в балістичних ракетах, є більш доречним. Така технологія дозволяє ускладнити перехоплення ракети протиракетною обороною та вражати декілька цілей одночасно, роблячи її вкрай ефективною у сценаріях насиченої протиповітряної оборони.

הבוקר חווינו פגיעה של טיל בעל יכולת פיזור של חימושים קטנים המתפזרים בשטח רחב יחסית.

יתכן שחלק מהחימושים יישארו על הקרקע ולא יתפוצצו.

לא נוגעים בנפלים או בחפץ חשוד, מיד מתקשרים 100. pic.twitter.com/5zzBW72Oww

— פיקוד העורף (@PikudHaoref1) June 19, 2025

Аналог російського “Орєшніка”, але на мінімалках

Слід зазначити, що подібні схеми розсіювання боєприпасів застосовуються і в інших країнах. Зокрема, російська ракета середньої дальності “Орєшнік” працює за схожим принципом. Так само, міжконтинентальні ракети з технологією MIRV (Multiple Independently Targetable Reentry Vehicle) дозволяють наводити кожен бойовий блок на окрему ціль. Проте, іранська ракета, ймовірно, використовує простішу систему MRV (Multiple Reentry Vehicle), де блоки розсіюються без індивідуального наведення, що робить її більш схожою на ранні розробки, але все ще вкрай небезпечною. Це підкреслює еволюцію ракетних технологій та появу нових загроз безпеці.

Технічне порівняння з МБР США та СРСР

Історія розвитку систем MRV сягає 1964 року, коли її вперше застосували на американській ракеті Polaris A-3. Радянський Союз відповів на це розробкою шахтної ракети Р-36П (1970) та підводної Р-27У (1974), кожна з яких несла по три ядерні бойові частини. Однак, на відміну від цих історичних зразків, іранська ракета розсіює свої суб-боєприпаси на значно нижчій висоті – всього 7-8 кілометрів. Це створює унікальний виклик для сучасних систем протиракетної оборони.

Новий виклик для ізраїльської системи протиракетної оборони

Для ефективної нейтралізації такої загрози, ракету необхідно збивати ще до моменту розділення її бойових елементів, тобто на великій відстані. Для цього підходять потужні системи протиракетної оборони, такі як Arrow-3 або THAAD. Якщо ж підрив відбудеться безпосередньо над містом, то навіть після розділення суб-боєприпаси все одно впадуть у межах населеного пункту, завдаючи значних руйнувань та створюючи небезпеку.

У сценарії близького перехоплення єдиною надією залишається система Iron Dome. Однак, велика кількість суб-боєприпасів, що одночасно атакують ціль, може її перевантажити. Цілком імовірно, що саме така ситуація могла статися під час атаки 19 червня, адже навіть найсучасніші системи протиповітряної оборони не завжди здатні гарантувати повний захист від масованих атак, особливо коли йдеться про новий тип ракет. Це вимагає від оборонних відомств по всьому світу перегляду та адаптації своїх стратегій для протидії таким розвиткам у ракетних технологіях, особливо у контексті іранських ракетних загроз. Таким чином, поява цієї іранської ракети з суб-боєприпасами є важливим сигналом для міжнародної спільноти про необхідність посилення регіональної та глобальної безпеки.