Історичний огляд: Україна у міжвоєнний період та Друга світова війна

У міжвоєнний період, який припав на двадцятиліття між Першою та Другою світовими війнами, українці опинилися в надзвичайно складній ситуації, ставши найбільшою бездержавною нацією в Європі. Українські землі були розділені між кількома державами, включаючи СРСР, Польщу, Румунію та Чехословацьку республіку. Не менш серйозні претензії на українські території мав і Третій Райх.

Трагічна доля українського народу під владою Радянського Союзу та Польщі, а також розчарування у західних демократіях, що не надали належної підтримки у прагненні до незалежності, стали каталізатором для активізації українського визвольного руху як в еміграції, так і на західноукраїнських землях. У 1929 році ветерани військових формувань часів Української революції та молодь, що належала до націоналістичних гуртків та організацій, об’єдналися, створивши підпільну визвольну структуру – Організацію українських націоналістів (ОУН), на чолі з Євгеном Коновальцем. Кінцевою метою ОУН було проголошено створення Української самостійної соборної держави.

У 1930-х роках ОУН розширювала свій вплив як кількісно, так і територіально. Її перше бойове хрещення відбулося у березні 1939 року, коли оунівці взяли активну участь у захисті Карпатської України. У вересні того ж року вони вперше зіткнулися з репресивною машиною СРСР. Спротив на Західній Україні був надзвичайно відчайдушним. В результаті, від 16 до 35 тисяч підпільників потрапили в енкаведистські лещата – були арештовані або ж вбиті.

23 серпня 1939 року між СРСР та Німеччиною було підписано Договір про ненапад – пакт Молотова-Ріббентропа. У таємному додатковому протоколі до цього договору два диктатори узгодили плани розподілу територій та політичного переділу, що мав розпочатися з розгрому Польщі.

Внаслідок змови Гітлера та Сталіна, війна торкнулася українців вже 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина напала на Польщу, і німецька військова авіація почала бомбардувати Львів та інші міста Галичини.

Гітлер спонукав Сталіна до негайного вступу до Польщі, погрожуючи у разі затримки проголосити західноукраїнську державу. Тому 11 вересня 1939 року СРСР сформував Білоруський та Український фронти, а 17 вересня Червона армія перетнула польський кордон. Того ж дня СРСР окупував західну Україну. Таким чином, від початку війни до 22 червня 1941 року Радянський Союз та Німеччина були союзниками, несучи спільну відповідальність за розв’язання Другої світової війни.

Разом з тим, як гітлерівська Німеччина, так і сталінський Радянський Союз відчували взаємну недовіру та виношували плани несподіваного нападу один на одного. 18 грудня 1940 року Гітлер затвердив план «Барбаросса» – наступальну операцію на СРСР. Маючи розвідувальні дані про майбутнє нацистське вторгнення, радянське командування вжило деяких превентивних заходів, але через прагнення кремлівського керівництва не провокувати німців, Червона армія виявилася неготовою до нападу. Відтак, 22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, і СРСР перетворився з союзника на лютого ворога Німеччини.

Перший рік війни став справжньою катастрофою для Червоної армії. Ворог впевнено просувався на схід. Майже за рік та один місяць Україна була повністю окупована нацистською Німеччиною, яка спочатку виставляла себе визволителем від більшовизму та московського панування. Насправді ж, нацисти відводили Україні роль сировинної колонії, чинячи масові злочини проти українського населення.

Вигнання гітлерівців з української території розпочалося 18 грудня 1942 року, коли радянські війська увійшли до села Півнівка на Луганщині. Навесні 1944 року було прорвано німецький фронт біля Карпат. Остаточно нацистів було вигнано з української території у листопаді 1944 року. Радянські війська вийшли на кордон з Румунією та Словаччиною. Бої перемістилися до Європи. Так, у Віденській операції брали участь 2-й і 3-й Українські фронти та Дунайська флотилія. Тоді німців було вигнано із західної Угорщини та східної Австрії. Однією з завершальних стала Берлінська операція. Для штурму столиці Німеччини були спрямовані 1-й, 2-й Білоруські та 1-й Український фронти. У ніч на 1 травня 1945 року українець Олексій Берест разом з Мелітоном Кантарією та Михайлом Єгоровим встановили прапор Перемоги над Рейхстагом. 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом у передмісті Берліна було підписано Акт про капітуляцію Німеччини.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті